Щоб поліпшити чиєсь життя, інколи достатньо перебудувати навколишній простір. У цьому переконані волонтери програми Будуємо Україну Разом, коли беруться до ремонту чужої квартири або облаштовують новий молодіжний простір.
Як волонтерська акція Української освітньої платформи (тодішня Львівська освітня фундація), БУР виник у 2014 році — з нагальної потреби відновити зруйновані війною будинки на Донеччині та Луганщині. Але й після того, як їх відбудували, ініціатива не перестала бути актуальною.
Чому волонтери роблять більше, ніж просто ремонт, читайте у матеріалі.
Не просто ремонт «під ключ»
На сьогодні БУР має декілька локальних волонтерських осередків по всій країні, які розвивають молодь через волонтерство. БУР осередки — спільнота волонтерів та прихильників БУРу в регіонах.
БУРчик — це волонтерська акція при БУР осередках, що залучає місцеву молодь до волонтерства та активної участі в житті свого міста/села. Щоб запросити до себе БУРчик, слід контактувати з осередком, який є у вашому регіоні, заповнивши анкету та пройшовши відбір.
Одним із компонентів акції є волонтерство, а саме — будівельна частина. Волонтери допомагають лагодити помешкання родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах. Це можуть бути багатодітні родини, родини в скруті, люди з інвалідністю, учасники АТО/ООС та їх сім’ї.
Також волонтери облаштовують різноманітні культурні, молодіжні та освітні простори у своїх містах.
«Головне — згуртовувати людей. Не просто зробити комусь ремонт, а знайти в собі можливість допомогти людині. Ми спілкуємося, а не просто робимо ремонт «під ключ». Даємо той поштовх, якого комусь не вистачає. Волонтери показують, що можна щось поліпшити своїми руками, а не чекати на допомогу згори. Десь допомогли родині, десь — громадському простору. Волонтери в свою чергу зарядилися цим позитивом і пішли допомагати далі. І такими гарними вчинками люди заряджаються і передають цей заряд. Тобто ми будуємо Україну разом такими маленькими кроками», — розповідає менеджерка з розвитку волонтерів осередку БУР Харків Олена Лупова.
Волонтери БУРу приходять туди, де їхня допомога справді необхідна. Наприклад, коли якась родина перебуває в скруті, на ремонт грошей нема, а на підтримку держави чи родичів сподіватися не доводиться. Тоді ці люди можуть вийти на волонтерів, а ті, після збору необхідних ресурсів, навести лад в їх помешканні. Роботи завжди вистачає, запевняє волонтер осередку БУР Харків Святослав Терновський, адже будь-якої миті можуть з’явитися нові виклики. Наприклад, міняють волонтери підлогу, піднімають лінолеум — і розуміють: працювати доведеться більше, ніж розраховували.
Зараз волонтери осередку БУР Харків допомагають ремонтувати квартиру літній харків’янці. Про її проблему розповіла донька. Упродовж 20 років жінка не пускала рідних до своєї квартири, хоча була не проти поспілкуватися поза домом. Але одного разу старенька захворіла, донька зайшла до помешкання й жахнулася. Квартира за ці роки перетворилася на звалище: купи непотребу, бруд і суцільна антисанітарія. Її мати потерпає від силогоманії — нав’язливого бажання накопичувати речі. Волонтерів чекало багато роботи. Окрім захаращеності, сама квартира зазнала багато руйнацій, там кілька років не було електрики, а деякі кімнати затопило.
Змінюючи простір, ми змінюємо свідомість людей
«Ця історія не лише про бабусю, а й про сімейні взаємини, про доньку, яка стала заручницею таких обставин. Стара мати, квартира, зовсім не придатна для життя, безсилля. Виходити з такого стану важко навіть за підтримки близьких, які теж не знають, що цим робити», — каже волонтер, який долучився до ремонту.
На щастя, втрутилися небайдужі люди. Спочатку це був сусід Андрій, який і підключив волонтерів. Один із них, Святослав, переконаний: дуже важливо залучити молодь до діалогу між поколіннями, бо літні люди потребують уваги.
«Я оглянув квартиру і сказав: «У вас немає електрики, я готовий допомогти». Підбив на це ще одного хлопця. Потім зрозумів: треба привести до ладу всю квартиру. Бо, здавалося, штовхнеш вікно — випаде. Холодно. Ми наново провели електрику в квартирі, а сантехнік — труби», — розповів Святослав Терновський.
Поки тривала робота, бабуся весь час перебувала поруч. Поводилася доброзичливо, охоче спілкувалася з молоддю, викликала усмішки на їхніх обличчях. Така взаємодія поколінь дуже важлива, вважає Святослав. Адже дає розуміння молодим: вони теж відповідальні за своїх батьків, дідусів та бабусь.
Змінюючи простір, ми змінюємо свідомість людей, каже волонтер. Адже навколишнє середовище впливає на стосунки між людьми, на їх характер та поведінку.
«Коли самотня людина зіштовхується з труднощами, це породжує безпорадність та зневіру. Але зміна простору, активність налаштовує на позитивний настрій та віру у власні сили», — каже Святослав Терновський.
Розумієш, наскільки ти багатий
Такі ремонти — це більше, ніж просто облагородження навколишнього простору. Орест Цебенко, волонтер осередку БУР Львів, у 2020-му разом із іншими волонтерами поїхав до села Чишки на Львівщині. Слід було допомогти одній сім’ї. Помешкання потребувало термінового ремонту — аби діти, яких забрали до інтернату через погані житлові умови, змогли повернутись у сім’ю. Їх мамі, яка залишилася сама, було складно з усім впоратися. Волонтери організувалися, щоб допомогти.
«Ми бачили неабияку різницю між тим, як було і як стало. Останнього дня я сказав «вау». Цей досвід також змінив нас, волонтерів, допоміг стати нам більш емпатійними та цінувати все те, що маємо. Потім ми почали активно займатися громадською діяльністю. Так само БУРчик змінив ту родину. Діти повернулися назад в сім’ю. Вони теж повірили: є люди, які можуть допомогти та підтримати, коли тобі складно», — ділиться враженнями Орест.
Щоправда, буває, що волонтерів не завжди розуміють їхні друзі чи родичі. Дивуються: невже хтось може у вихідні безкоштовно ремонтувати чиюсь квартиру?
«БУРчики змінюють світогляд. Починаєш більше цінувати те, що маєш, розумієш, наскільки ти насправді багатий, і вкотре впевнюєшся у своїх цінностях. Також я переконався, що своїми діями можу вплинути на якусь родину, змінити частину їх життя. Це надихає. Ми даємо віру в те, що не все втрачено, що людям не байдуже на проблеми інших. І тоді стається так, що сім’я змінюється й повертає дітей додому», — каже Орест Цебенко.
Будівничі країни
Анна Андреєвська, волонтерка осередку БУР Запоріжжя, разом із іншими волонтерами ремонтувала студентський гуртожиток. Тоді долучилося багато людей. Волонтери багато жартували і танцювали, робота йшла легко. До праці підійшли креативно: намалювали мурал на стіні, зробили грифельну дошку, виготовили меблі з палетів. Охочі допомогти знаходилися навіть після завершення офіційної частини акції.
Також два роки тому в Запоріжжі Анна разом із іншими волонтерами допомагала з ремонтом переселенці з Донбасу. Її діти трагічно загинули, сама жінка тоді виховувала онуків 11 та 12 років. Вона дуже раділа допомозі, навіть називала волонтерів своїми дітьми. Її вразило завзяття, з яким вони взялися до роботи.
«Сподобалось і те, як вона до нас ставилася, і те, що розуміла, хто такі волонтери, і те, як цінувала безкорисливість. Поруч була її онука — не могла до нас приєднатися як волонтерка (у волонтерських акціях дозволяється брати участь тільки з 14 років). Але круто, що вона побачила, що таке волонтерство. Пересвідчилась: це весело, процес об’єднує багато людей. Діти з цієї родини цікавилися всім навколо. Разом із нами виходили на вулицю танцювати, залюбки спілкувалися з усіма», — згадує Анна Андреєвська.
Коли ж дівчинку запитали, ким хоче стати в майбутньому, відповіла: «Волонтером».
