Українська емігрантка Дарина Устенко, яка мешкає в Китаї, вирішила боротися там з російською пропагандою. Вона перекладає українські новини китайською мовою та поширює їх у місцевих соцмережах, щоб китайці знали правду про російську агресію.
32-річна Дарина Устенко — родом із Києва. Ще студенткою дівчина захопилася культурою Китаю. Спочатку вивчала китайську мову та літературу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, закінчила бакалаврат. Тоді ж українська студентка подала документи до китайського вишу і отримала державну стипендію в центральному університеті національних меншин, що в Пекіні. Тож магістратуру закінчувала вже в Китаї. Тепер Дарина продовжує вдосконалювати свої знання та здобуває професію викладача китайської мови в народному університеті Китаю.
Українка живе у Китаї понад 6 років. І зізнається, що їй там подобається:
«Тут дуже цікаво та зовсім не важко жити. Китайці люблять іноземців і привітно до них ставляться. Багатьох людей цікавить, як це — жити в країні, де є комунізм. Скажу так: комуністичний режим більше стосується самих китайців, я ж не відчуваю його на собі».
Батьки та сестра емігрантки залишилися в Києві. Коли 24 лютого 2022 року російські війська вторглися в Україну, Дарина Устенко вирішила допомагати Україні інформаційно. Вона разом із друзями та колегами організувала в Китаї цілу сітку волонтерів, які перекладають новини про російську агресію з української мови на китайську.
«У Китаї заблоковані всі міжнародні соціальні мережі: фейсбук, інстаграм чи ютуб. Майже вся інформація про війну в Україні, яку отримують китайці, перекладається з російських джерел. Тому власну думку про все, що відбувається, вони формують на основі інформації, яку поширює російська пропаганда. Я та багато інших українців, які зараз живуть у Китаї, вирішили боротися з цим явищем. Тому на волонтерських засадах ми перекладаємо новини з України на китайську мову та шеримо їх в місцевих соціальних мережах, аби таким чином донести китайцям правду про російську агресію», — розповідає Дарина.
Поширювати правдиві новини про війну в Україні доволі складно, зізнається Дарина:
«Інформацію, яку ми намагаємося донести, часто блокують — особливо відео та фото з зображеннями вбитих або поранених українців. Всі кадри з кров’ю видаляються. Я помітила, що в китайських соцмережах проукраїнське відео блокується частіше, ніж проросійське. Обмежується кількість переглядів того контенту, який ми поширюємо, доводиться стикатися зі скаргами. На платформі, де два моїх відео стали вірусними, мені почали писати китайці з погрозами. Обіцяли, що будуть скаржитися на моє відео та заблокують мене. І таки зробили це. Вже місяць я нічого не можу там постити».
Та попри потужний спротив, кількість українців, які прагнуть розказати китайцям правду про війну в Україні, не зменшується. Близько сотні наших співгромадян з Асоціації китаєзнавців вперто продовжують публікувати дописи в соцмережах. Бо що більше інформації поширити, то вірогідніше, що якась її кількість таки дійде до читача.
Дарина розповідає, як волонтери розподіляють між собою обов’язки, щоб їхня спільнота працювала максимально злагоджено та продуктивно:
«Частина людей відповідає за вибірку новин, які ми публікуємо. Хтось їх перекладає, хтось — шерить».
Понад те, українським волонтерам-перекладачам допомагають самі ж китайці, розповідає Дарина Устенко:
«Небайдужі громадяни Китаю вичитують перекладені нами новини. Також вони самі створюють у соцмережах проукраїнські групи та закидають туди наші повідомлення. Навколо мене навіть утворилася така собі бульбашка проукраїнських китайців, як я її називаю. Ми не знайомі особисто: з деякими я переписуюсь в інтернеті, а декого взагалі не знаю. Але китайці, які підтримують Україну, іноді бувають настільки активними, що навіть ми, українці, не встигаємо за ними шерити новини про війну».
Старше покоління у Китаї більше довіряє китайським медіа, які пишуть про війну, спираючись на російські джерела. Молодь та інтелектуали, що звикли аналізувати інформацію, засуджують агресію російського президента Володимира Путіна та підтримують Україну.
«Це — еліта китайського суспільства. Викладачі університетів, музиканти, поети, люди, що звикли читати, та прагнуть свободи, — всі вони підтримують нашу державу в боротьбі за незалежність. Викладачі, до яких я ходжу на пари, неодноразово говорили мені, що переймаються за мою країну та хочуть, аби Україна перемогла».
Та для більшості китайців Україна все ж залишається дуже далекою державою, війна в якій не хвилює громадян Китаю, зізнається українська емігрантка:
«Більшості китайців відверто байдуже, що відбувається в Україні. Для них це інша культура. Це надто далеко. І їм не цікаві українські події».
Ще задовго до повномасштабного вторгнення росіян в Україну Дарина Устенко поширювала українську культуру в Китаї. Вона розповідала китайцям про наші традиції та національні українські сувеніри.
«На одному з місцевих ярмарків дипломати різних країн презентували їжу та напої своїх країн. Українське посольство тоді продало багато наших сувенірів, серед яких — вінки, які я сплела. Всі зароблені гроші ми віддали на благодійність. Ще китайцям тоді дуже сподобалися наші вишиванки», — пригадує Дарина.
Але тепер основна місія українки — донести китайцям правду про російську агресію. Це непростий шлях, але в ньому вже є успіхи. Дарина пригадує, що коли в Україні почалася повномасштабна війна, їй хотілося буквально всюди кричати про трагедію, яка відбувається в її рідній державі:
«Був березень. Другий місяць війни. Я дивилася на людей, які гуляли на вулиці, пили каву. І не розуміла, як вони можуть бути такими спокійними, коли росіяни знищують українців?! Звісно, я знала, що події в Україні їх мало стосуються. Але не могла прийняти цього емоційно».
Сітка волонтерів-перекладачів стала для Дарини Устенко рятівною соломинкою. Українка зізнається:
«Найскладніше для мене у цей час — це бути далеко від рідних, бути не в Україні. Не могти додзвонитися батькам і сестрі, коли в них немає світла та зв’язку. Не спати, коли росіяни бомбардують Київ. Повернутися в Україну зараз не можу, бо в мене є маленька дитина. Єдине, що можу робити для своєї країни, — це поширювати правду про російську агресію, боротися тут у Китаї з російською пропагандою. І це мене тримає, не дає зламатися. Перекладаючи та поширюючи новини про війну, я відчуваю, що ми з Україною разом. Вистоїмо та обов’язково переможемо зло».
