З початком повномасштабної війни життя українців докорінно змінилося. Йдеться не лише про тих, хто змушений був покинути власні домівки через ракетні обстріли, а й про тих, хто давно живе за кордоном.
Так, приміром, авторка блогу Totally Italy та організаторка винно-гастрономічних турів Італією Катерина Смірнова, більш відома в гастрономічних колах як Катя Зірка, з 24 лютого поставила на паузу свій туристичний бізнес. Разом зі своїми подругами Анною Новіковою з Києва та Мартою Харловою зі Львова, які через війну були змушені виїхати за кордон, Катерина заснувала благодійний проєкт «Бонджорно, ми з України!». У рамках проєкту дівчата збирають кошти, на які закуповують необхідну амуніцію, тактичні аптечки, автотранспорт для захисників України та карети швидкої допомоги для лікарень у гарячих точках.
ПРО ПРОЄКТ
Катерина Смірнова живе в Італії понад десять років. На початку березня до неї зі Львова приїхала Марта з дітьми. За словами Марти, вона й гадки не мала, що «поїздка до куми» розтягнеться майже на півроку. Тим часом Анна Новікова з дитиною виїхали з Києва спочатку до батьків у Хмельницькій області, а звідти — в Карпати.
«Ми були переконані, що все це не надовго, що це якась військова провокація, за кілька днів це обов’язково завершиться», — розповідає Анна.
Коли прийшло усвідомлення, що за «два-три тижні», як прогнозували деякі експерти, війна не закінчиться, Аня виїхала до Австрії. Зараз вона живе у Відні, з Катею та Мартою вони спілкуються за допомогою відео та соцмереж і таким чином ведуть злагоджену роботу над проєктом «Бонджорно, ми з України!».
Проєкт виник спонтанно. Дівчата дружать багато років і вже неодноразово об’єднувалися заради допомоги.
«Коли почали з’являтися запити про допомогу, ми вирішили консолідувати наші зусилля, — додає Анна. — А коли це вже набуло певних масштабів, то вирішили дати проєкту якусь назву. Неймінг пішов від Каті, яка до війни починала свої сторі про італійське життя зі слова “бонджорно”, адже в цьому є певний момент впізнаваності».
ДОПОМОГА ВІЙСЬКОВИМ
За словами Катерини, все почалося з гуманітарної допомоги для цивільних, але потім було вирішено сфокусуватися на військових і медиках.
«Адже життя цивільних залежить саме від військових, які щодня боронять нашу землю, та медиків, які цілодобово рятують життя — як військових, так і цивільних», — каже Катя.
Тож зараз дівчата працюють здебільшого для Збройних Сил України. Запити про допомогу опрацьовують ретельно та виважено, зазвичай працюють з військовими напряму.
«Ми говоримо тільки з військовими — жодних родичів або якихось посередників, тільки прямі контакти. Військові роблять офіційний запит, надають документи, які підтверджують, що вони дійсно з такої-то військової частини та працюють по ось такому напрямку, ми перевіряємо інформацію, коли бачимо підтвердження, то ставимо їхній запит у чергу», — розповідає Аня.
«Багато військових, яким ми допомагаємо, воюють ще з 2014 року, у них там своя тусовка, вони дружать між собою та знають усіх. “Народна пошта” в армії працює дуже добре: розвідка з Харкова передає розвідці на Донбасі, що ось такі дівчата можуть дістати те і те. Так і працюємо», — додає Катя.
За її словами, в Італії вона має зв’язки на військових складах, це дозволяє доволі швидко діставати необхідне спорядження. Водночас виходити на державний рівень і заручитися підтримкою уряду Італії Катя не хоче — каже, що це дуже уповільнить процес допомоги.
«Ми свідомо не виходимо на подібний рівень, бо тоді нам доведеться стати крупним фондом, який буде все робити виключно на державному рівні. А Італія — країна бюрократії, на державному рівні тут все робиться дуже довго й виважено, з підписанням чисельних контрактів, документів та інших папірців. Ми просто втрачатимемо час», — каже Катя.
«Одна із наших суперсил — це час. Ми працюємо миттєво: отримали запит, зібрали кошти, придбали необхідне спорядження, відправили в Україну, — додає Аня. — Якщо дуже постаратися, то з моменту замовлення до моменту отримання посилки військовими минає буквально декілька днів. Якщо працювати з державними установами або з великими фондами, то процеси розтягуються на тижні, а то і місяці. Ми не можемо собі цього дозволити».
ДОНАТИ ТА ЛОГІСТИКА
На сьогоднішній день дівчатам вдалося реалізувати допомогу на суму більш ніж 7,5 мільйонів гривень. На ці гроші вони закуповують автомобілі для військових, карети швидкої допомоги, VAC апарати, аптечки на передову, військову амуніцію, техніку для розвідки та системи Starlink, які допомагають українським захисникам бути на зв’язку.
Левову частку грошей дівчата отримують завдяки підписникам — у їхніх соцмережах 200 тисяч читачів на трьох.
«Це не накручені підписники, а жива авдиторія, яка дійсно працює. Але в людей закінчуються гроші. Тому ми намагаємося виходити на таких донорів — меценатів або людей з-за кордону — які можуть донейтити весь час, наприклад, щомісяця відраховувати якийсь відсоток, аби ми постійно могли розраховувати на певну суму грошей», — розповідає Аня.
Також, за словами дівчат, вони мають приватні запити на кшталт «ми маємо гроші, але не знаємо де купити» — у такому випадку вони допомагають із закупівлею та доставкою в Україну.
Що стосується логістичних питань, тут велику роль зіграли гастрономічна діяльність Катерини. До війни вона займалася поставкою італійських продуктів в Україну, тому логістичні маршрути були вже налагоджені. «Наша логістика була вже вибудована, просто замість сирів і вина в Україну зараз йде допомога на фронт», — каже Катя.
В Україні допомогу від «Бонджорно» доставляють лише кур’єрами.
«Ми намагаємося не користуватися поштовими сервісами та пересилками, а доставляти особисто. Бо зазвичай ми пересилаємо дорогі речі й техніку, тому тут потрібні перевірені люди. Хлопці-волонтери, які працюють на доставці, з нами з початку війни, вони їздять по всій Україні, навіть у гарячі точки, це дуже сміливі, абсолютно надійні та перевірені люди», — кажуть дівчата.
Плани на майбутнє
Попри велику втому та виснаження спинятися дівчата не збираються й планують допомагати ЗСУ аж до самої перемоги.
«Ми віримо, що перемога близько і, разом із вами, всіма силами наближаємо її, допомагаючи нашим захисникам», — каже Марта.
«Ми бачимо, що українці вже трохи оговталися й повертаються до життя. У Києві, приміром, у ресторанах повні тераси. Це супер, нам усім треба працювати, щоб відновлювати економіку країни, — каже Аня. — Але треба розуміти, що це можливо лише завдяки тим хлопцям, які щодня боронять нашу землю на передовій. Тому коли замовляєш собі апероль на терасі, другий, будь ласка, пожертвуй на ЗСУ. Тобто не пий його, а переведи його вартість нам. Ми знайдемо куди витратити ці гроші з користю».
