Медіа Великих Історій продовжує проєкт, у якому ставить незручні запитання героям: читачам, зіркам, агентам змін та працівникам третього сектору.
Цього разу вирішили поспілкуватися з Вікторією Шевчук.
Про героїню:
Вікторія Шевчук працює гідом в Музеї у темряві «Третя після опівночі».
Вона народилася із вродженою катарактою, у дитинстві перенесла операцію, яка повернула 10% зору. Однак згодом у дівчини виникло відшарування сітківки, а слідом — глаукома (хвороба, при якій підвищується внутріочний тиск, у результаті чого відмирає очний нерв).
Зараз зір Вікторії становить від 2 до 4% (точна цифра залежить від погоди та інших факторів, які так чи інакше впливають на зір).
Крім того, у Вікторії завузьке поле зору: вона бачить лише в радіусі 10 градусів. Для порівняння: у нормі радіус зору людини становить 90 градусів.
Як ви виходите на вулицю? Вам не страшно?
Ні, мені нестрашно пересуватися вулицею. Я добре орієнтуюся в місті, запам’ятовую, де є проблемні відрізки шляху (наприклад, нерівний асфальт або якісь перешкоди), а де — зручні. Більше того, я живу в Житомирі, а працюю в Києві, дорога на роботу для мене не є проблемою.
Що взагалі ви бачите перед собою? У вас суцільна темрява перед очима чи ви розрізняєте силуети людей, обриси будівель і кольори навколо себе?
Я бачу яскраві кольори, причому дуже чітко. А от бліді відтінки зливаються. Наприклад, я не завжди можу ідентифікувати бежевий, блідо-рожевий і блідо-блакитний. Можу розрізняти тільки якщо покласти їх один поруч із одним.
Ще я бачу силуети людей. Я бачу, як вони рухаються. Щоб краще роздивитися людину, я фотографую її на смартфон, а потім збільшую фотографію і тоді можу трохи порозглядати риси обличчя. Наскільки, звісно, дозволяє мій зір.
Як незрячі люди користуються соцмережами та комунікують у месенджерах?
Для людей з порушеннями зору існують програми екранного доступу, які можна встановити як на комп’ютер, так і на сенсорний телефон.
Замість мишки на комп’ютері ми користуємося клавіатурою, за допомогою якої керуємо курсором. А те, що зрячі люди бачать очима на екрані, незрячі чують через динаміки завдяки голосовим підказкам.
Так само і з телефоном: коли ти підносиш палець до екрану, він озвучує, який ярлик ти збираєшся натиснути, або починає читати текст, який з’являється в соцмережах.
Єдине, що не озвучує програма, — це картинки. Тому якщо ви надсилаєте людині з порушеннями зору листівку до свята, обов’язково вкажіть, що на ній зображено: новорічна ялинка, крашанки на Великдень, букет квітів тощо.
Чи бачать незрячі люди сни?
Так, незрячі люди бачать сни. У тих, хто незрячий з народження, в голові не сформувалися візуальні образи, тому вони бачать сни тільки так, як знають: мають тактильні відчуття або відчувають аромати. А от люди, які втратили зір у дорослому віці, бачать сни, як всі інші, бо у їхній пам’яті закарбувалися кольори та різні картинки.
Чи вміють готувати незрячі люди?
Про всіх не скажу, але особисто я обожнюю це робити. Особливо люблю готувати випічку та різні десерти. Моя персональна гордість — це профітролі та десерт Павлова. Також я люблю пекти паски, бо з цим у мене пов’язані дуже сильні спогади з дитинства, коли паски пекла бабуся на Великдень.
Коли незряча людина готує, вона орієнтується на два моменти. Перший: час приготування. Адже кожна страва готується певну кількість часу. Другий момент — запах. Зверніть увагу, що картопля, яка тільки-но закипає, має один запах, а коли вже звариться — зовсім інший. Головне — не проґавити момент, коли потрібно витягати з духовки або знімати їжу з плити.
До того ж, для незрячих людей є спеціальні кухонні девайси: озвучені мультиварки та ваги, що мають функцію підказки. Ще є спеціальне обладнання, яке дозволяє зрозуміти, скільки рідини ти наливаєш у ємність. Якщо, приміром, наливаєте чай або каву і чашка вже повна, пристрій починає пищати.
Як можна допомогти людині з порушеннями зору, якщо я зустріну її десь на вулиці?
Незрячим людям зазвичай потрібна допомога на світлофорі, бо не всі вони обладнані звуковими датчиками. Якщо ви бачите таку людину на переході, підкажіть їй, коли ввімкнеться зелене світло. Якщо буде така нагода, підкажіть і номер маршрутки — з цим у нас реально проблема, ми дуже довго намагаємося розібратися, куди йти.
Ще незрячим людям зазвичай потрібна допомога в магазинах, бо вони не бачать, де що стоїть. Я прошу про таку допомогу в адміністратора.
Коли ви пропонуєте допомогу незрячій людині, не хапайте її за руку і не тягніть за одяг. Просто запитаєте, чи щось потрібно. Так ви не злякаєте, не зіб’єте з дороги, й людині буде комфортніше прийняти вашу допомогу.
Чи ходять незрячі люди на побачення?
Звісно! Чому ні? Ми такі ж самі люди і теж любимо побачення. У мене, наприклад, були дуже різні побачення — я ходила на зустрічі з хлопцями і в боулінг, і в басейн, і на море їздила, і в Карпати.
Як ви збираєтеся на зустрічі, чи користуєтеся ви дзеркалом і косметикою? Як обираєте собі одяг?
Дзеркалом я практично не користуюся, тому що дуже погано в ньому бачу. А от косметикою користуюся, особливо, якщо йду на роботу або на якусь важливу зустріч. Зазвичай фарбую тушшю вії та наношу блиск на губи. Як правило, в мене виходить вдало, проте я завжди перепитую, чи не розтеклася туш і чи рівно лежить блиск на губах. Коли фарбуюся, розумію, де мої вії і за відчуттям веду пензликом. Так само і з губами. Зазвичай відтінок блиску і прикраси мені допомагають вибрати люди, які бачать. Вони розповідають мені, який це має вигляд, тож я уявляю це собі й обираю те, що мені подобається.
Так само і з одягом. До магазинів я зазвичай ходжу з сестрою або з кимось із друзів, яких питаю, якого кольору одяг, якого він стилю, куди в цьому одязі можна піти… Якщо мені все підходить, я купую. Також в одязі мені має бути комфортно, у першу чергу тактильно: я люблю м’які, приємні тканини, не люблю колючі та жорсткі.
Як ви розумієте, що ви добре виглядаєте?
Зазвичай керуюся внутрішнім відчуттям: пригадую, що, приміром, мені в цьому одязі робили комплімент, отже, я добре виглядаю. Ще завжди можна вдягнутися, зателефонувати по відеозв’язку родичам або друзям і вони тобі скажуть, класно ти виглядаєш чи ні.
Які питання, пов’язані із зором, вас дратують найбільше?
Наприклад, коли питають: а чому ви самі йдете, хто вас з дому випустив? Я зазвичай перепитую: «А вас?» Я самостійна людина, моє життя наповнене подіями, і я цілком можу робити все сама — їжджу на роботу, ходжу в тренажерну залу, захоплююся йогою та скандинавською ходьбою, подорожую, відвідую семінари, займаюся громадською діяльністю тощо.
Також дратує, коли люди питають, чому я не ношу окуляри. Які самі окуляри? Якщо для зору, то вони мені не допоможуть. Якщо темні окуляри, вони теж мені не підходять. В мене маленький відсоток зору і якщо я одягну чорні окуляри, то взагалі не буду бачити, що відбувається навколо.
Як ви оцінюєте красу?
Краса — дуже суб’єктивне поняття. Зазвичай мені щось описують, я собі це уявляю і роблю висновок, красиво це чи ні. Не можу пояснити, як це працює, але я завжди чітко розумію, красива ця річ або ні.
