Як воно — бути не таким, як усі? Хто взагалі визначає межі «нормальності»? Наша авторка підготувала добірку книжок для дітей і дорослих, які допоможуть більше цінувати одне одного — такими, якими ми є.
Менена Коттін, «Чорна книга кольорів»
Ілюстраторка — Росана Фарія
У книжці іспанських авторок йдеться про хлопчика Томаса, який ділиться своїми відчуттями щодо того, які кольори на дотик, смак і запах. Ці щемливі рядочки допомагають читачеві детальніше приглянутися до звичайних речей і звернути увагу на те, про що, можливо, раніше по-справжньому не замислювалися. Як-от: «коли небо заступають хмари й починає дощити, воно стає білим» або те, що «жовтий колір на смак — як гірчиця». Книжка зроблена також і шрифтом Брайля. Її доповнюють тематичні ілюстрації, ледь вловимі для читацького ока.
Наприкінці видання містить абетку українського шрифту Брайля, тож кожен охочий може спробувати опанувати ще один спосіб комунікації.
Оксана Драчковська, «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама»
Ілюстраторка — Оксана Драчковська-молодша
«Коли ж настав час малюкам потроху стрибати, з’ясувалося, що одне зайченя не може цього робити. Воно лежало посередині кубельця і дивилося на стривожену маму великими вологими очима»
Історія Зайчика-нестрибайчика — приклад того, що за свої права потрібно боротися, навіть коли здається, що виходу немає. Змалку герой цієї історії був прикутий до крісла колісного, тож коли інші лісові звірята бігали, стрибали і бешкетували, Зайчик цього зробити не міг. За відсутності нормальної дороги проблемою для нього стало і відвідування школи. Але завдяки сміливій і наполегливій мамі життя Зайчика почало стрімко змінюватися, причому не лише його, бо інші звірі також отримали доступ до необхідних ресурсів. Так, у лісі з’явився перший ліфт, звуковий світлофор, а вчителі лісової школи вивчили мову жестів.
До створення книжки Оксану Драчковську підштовхнув власний досвід. Її син Назарко з народження є дитиною з інвалідністю і не може ходити.
Марк Лівін, «Рікі та дороги»
Ілюстратор — Євген Величев
«Не так уже й багато треба, щоб почуватися щасливим, отже, треба просто трохи побути самому, і світ знову стає логічним і сповнюється змісту».
Терапевтична книжка українського письменника Марка Лівіна розповідає про 14-річного хлопчика Матвія, у якого синдром Асперґера. Йому важко взаємодіяти з людьми і знайти друзів. Щоб зрозуміти себе та природу власних страхів, хлопчик втікає до лісу. Там він міркує про власне життя та різні щасливі й не зовсім моменти, як-от, коли вони з мамою мили посуд чи як тато зробив йому апарат мисливців за привидами. Поруч із цим Матвій згадує, що через нього ледь не помер сусідський товариш, а також міркує про мамину хворобу, розлучення батьків та інші неприємні речі, які, на жаль, трапляються в житті. Духовним провідником на шляху до себе для хлопця стає пес Рікі. Якось він приходить до палатки героя і допомагає хлопчикові подолати самотність та прийняти важливі рішення.
«Рікі та дороги» — підліткова книжка, яка, втім, стане у пригоді людям різного віку. Вона підштовхне до розуміння того, що в житті важливо визначитися, чого ви хочете, і нарешті навчитися якось із цим жити.
Тарас Прохасько, «Як зрозуміти козу»
Ілюстраторка — Мар’яна Прохасько
Це третя книжка з «кротячої саги» українських авторів, у якій діти звірят вирушають у самостійну подорож світом. Ковчег «Метафора», наповнений кротами, білками, бобром і зайцем, дістається до Козячого острова. На шляху герої зустрічають чимало істот, відмінних від тих, що живуть у їхньому лісі. Наприклад, дельфінів, яких вони спершу приймають за акул і переживають, що не можуть говорити їхньою мовою, або ящірок, які «були трохи інакші, не такі витончені та прудкі, але поводилися так само».
Потрапивши на Козячий острів, лісові мешканці не відразу дають собі раду з новими знайомими, адже не знають жодного слова їхньою мовою. Проте щодня вони дізнаються один про одного все більше й більше. І виявляється, що звірів на світі багато, але з усіма можна порозумітися. Для цього треба лише… захотіти.
Лариса Денисенко, «Майя та її мами»
Ілюстраторка — Марія Фоя
«Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності»
Усі сім’ї — різні й у цьому їхня особливість. Саме таку тему висвітлює українська письменниця й правозахисниця Лариса Денисенко. Книжка містить історії дітей із дуже різних родин. Тут є про дітей, які народилися в результаті штучного запліднення, дітей-сиріт і усиновлених малюків. Трапляються історії мам і татів, у яких забирають батьківські права, розлучених і тих, хто загинув на війні або поїхав на заробітки за кордон і більше не повернувся.
Книга вчить поважати різноманіття, в чому б воно не проявлялося: чи то в імені дитини, яке не можна «переінакшувати й викривлювати», чи то в особливостях конкретної сім’ї. «І коли в когось усе по-іншому — це не привід ображати й насміхатися», — підсумовує авторка.
Таня Стус, «Різ(д)ні люди»
Ілюстраторка — Марта Кошулінська
Ілюстрована історія у віршах про те, якими бувають люди, написана для дітей. Проте і дорослим не зайвим буде нагадати про особливості кожного з нас. Стрункі та з зайвою вагою, добрі та злі, високі та худі, щасливі та самотні — все це про людей, з якими ми зустрічаємось щодня.Вміння ефективно комунікувати з іншими вважають однією з найважливіших навичок людини. А успішне спілкування починається з прийняття. Це і намагається донести до маленьких читачів авторка історії. Не без допомоги однієї з героїнь книжки — біленької киці.
Юлія Аронова, «Який Такий»
Ілюстраторка — Надія Кушнір
«А що, якщо я щедрий? Тоді ми будемо дружити?»
Інколи ми задаємося питаннями: а що як я несимпатичний? неправильний? неслухняний? Водночас авторки пропонують трішки змінити ракурс і перевести його у площину: а що, коли я фантастичний / кумедний / розумний? Погодьтеся, під таким кутом на будь-які ситуації дивитися приємніше.
Ця інтерактивна книжка розширює розуміння нормальності та формує у юних читачів неупереджене ставлення до інших. «Який Такий» найкраще підійде для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Книжка вдало ілюструє теми інклюзії й толерантності та допоможе батькам поговорити з дітьми на цю тему, доки в них не сформувалися дорослі упередження.
Ібена Акерлі, «Ларс.LOL»
У романі норвезької письменниці йдеться про дівчинку-підлітка Аманду, якій доручають бути наставницею для новачка Ларса. Робота й так непроста, до того ж вона дізнається, що хлопчик має синдром Дауна. Перед дівчинкою стоїть складне завдання — як вберегти дитину від цькування й зневаги, коли вона сама — не найпопулярніша в школі? А найголовніше — чи не стане вона об’єктом знущань разом із Ларсом? Те, що спершу здавалося Аманді тягарем, згодом виявляється справжнім шансом пізнати себе й… подорослішати.
Особливість роману в тому, що разом із героїнею, яка ставить багато питань на кшталт «А що як він не зрозуміє, що я кажу, коли до нього звертаюся?» та «А що як він не зможе їсти, не вимазавши себе та всіх навколо?», читач проробляє подібні страхи й вчиться розуміти і приймати інших. А ще — бути сміливішим і ставати на захист тих, хто цього потребує.
A. Аудгільд Сульберґ, «Хто проти суперкрутих»
«Я не найгірший варіант… Селіна в паралельному класі має церебральний параліч і пересувається на візку, а Бірк з іншого паралельного класу має величезний шрам від опіку через усе тіло й половину обличчя»
Підлітковий вік — один із найважчих періодів у житті людини. Особливо, якщо маєш певні комплекси. Як-от 12-річна Анне Беа, в якої вроджений частковий альбінізм і на додачу — поганий зір. Через них дівчинка зазнає булінгу в школі від суперкрутих однокласниць на чолі з Теєю. Остання не пропускає можливості принизити Анне. Якби не друг Нільс, дівчина була б зовсім самотньою.
Проте все змінюється, коли Анне виявляє свій дар до співу. Тепер їй потрібно набратися сміливості й протистояти суперкрутим, щоб вибороти собі місце вокалістки шкільного гурту й, хтозна, можливо, серце барабанщика?
Саллі Руні, «Нормальні люди»
«Маріанною більше не захоплюються, але й не ганьблять. Про неї забули. Тепер вона нормальна людина. Вона проходить повз них, і ніхто на неї не дивиться»
Здавалося б, що може бути спільного в «сірої мишки» Маріанни та «зірки» школи Коннелла? Вона відкрито зневажає всіх у школі, не має друзів і проводить час на самоті, читаючи романи. Він — член футбольної команди, постійно в центрі уваги й з купою прихильниць. Але в героїв є одна таємниця — після уроків вони проводять час разом, хоча в школі прикидаються, ніби один одного не знають.
Ситуація змінюється, коли підлітки йдуть до коледжу. Завдяки своєму фінансовому становищу Маріанна швидко знаходить нових друзів і зустрічається із найпопулярнішим хлопцем групи. Та несподівано в її житті знову з’являється Коннелл. Їм обом доведеться вирішити, що робити з почуттями, які насправді нікуди не зникли.
Роман ірландської письменниці висвітлює теми прийняття себе, розуміння нормальності й становлення особистості, що здатна нести відповідальність за скоєне.
