UAnimals — громадська організація, яка сьогодні займається допомогою тваринам від війни в Україні. Її команда та волонтери евакуюють тварин зі щойно окупованих міст, забезпечують кормами притулки та реабілітаційні центри, проводять масові стерилізації, вакцинації та ін. Водночас команда організовує за кордоном виставки про злочини проти тварин, запускає освітні проєкти про правильне поводження з ними та бере участі у мітингах в різних країнах. Навіть пес Патрон встиг стати директором департаменту комунікацій організації.
Ми поговорили з Олександром Тодорчуком, засновником UAnimals, про те, як організація і він зокрема переживає війну.
Трансформація UAnimals
Коли почалося повномасштабне вторгнення, люди поводилися за трьома схемами: завмирати, бігти, діяти. Як було у вас?
За моїми власними відчуттями, це був етап завмирання. На той момент складно було усвідомити, в якій реальності ми тепер існуємо. З огляду на ефективність UAnimals, яка почала діяти з першого дня повномасштабної війни, завмирання не завадило рухатися вперед.
Що стало запорукою цього? Адже багато українських організацій чи бізнесів змогли поновити свою роботу днями, а то й місяцями пізніше після початку вторгнення.
У нашому випадку зіграли в плюс кілька речей. По-перше, якщо в деяких компаніях команду об’єднують якісь бізнесові завдання — ті ж продажі, що стали на паузу, — то в UAnimals людей об’єднують цінності. Завдяки цьому не було періоду, коли нам потрібно було переналаштовуватися.
Однак трансформації відбулися, хоча помітні вони більше зсередини. До 24 лютого 2022 року UAnimals була громадською організацією, основним вектором діяльності якої була зміна законодавства та громадської думки щодо захисту тварин. У лічені хвилини ця діяльність перетворилася на діяльність благодійного фонду, який почав надавати допомогу.
Знову ж таки: це сталося швидко, бо нас об’єднують єдині цінності — це порятунок тварин. Нам не потрібно було шукати нового бачення подальшої роботи, як це сталося у багатьох компаніях навіть некомерційного сектору. Зізнаюся, у команди досі не відбулося жодної стратегічної сесії. Ми самі розуміємо, що головна стратегія UAnimals — це гнучкість та максимальна користь у порятунку тварин.
Тобто ваше основне завдання на сьогодні — це фінансова діяльність? Адже навіть у звіті за півріччя роботи першою ви вказали саме кількість зібраних коштів. Це 25,5 млн грн.
UAnimals не має грантів або бізнесу, який за нами стоїть. Тому, звісно, фандрейзинг важливий, адже наша діяльність загалом можлива саме завдяки фінансовій допомозі людей. Однак, згідно з дослідженням від Zagoriy Foundation за 2021 рік, коли хворим дітям готові допомагати 51% людей, то тваринам — 14%. Тому те, що робить UAnimals — це максимально ефективно використовує ці 14% (посміхається).
Багато наших колег, які займаються допомогою, що не пов’язана напряму з армією, казали на початку вторгнення: от, ми відчуваємо, що наша діяльність не на часі. Ми взагалі не розглядали цей аргумент. Можливо, через те, що багато років чуємо від скептиків саме ці слова. Однак нашій команді було важливо показати, що допомога тваринам дійсно на часі, адже саме за це Україна й бореться — за цінності, зокрема гуманістичні.
Який середній донат отримує UAnimals?
До війни наш середній донат був удвічі менший за донат в абсолютно усіх інших напрямах допомоги. Коли іншим організаціям надсилали 200 грн, нам кидали 100.
Сьогодні середній донат зріс до 200 грн за одну пожертву. Хоча, якщо подивитися виписки з рахунків, цифри різні: хтось може скинути 10 тисяч, хтось — 2 грн, які теж важливі.
Великим натхненням для мене є підтримка закордонної аудиторії. Зізнаюся: це було неочікувано. Круто спрацювала наша назва — UAnimals, що для закордонної аудиторії звучить однозначно. Також знадобилися сторінки про UAnimals у Вікіпедії, які ми колись створили різними мовами. Ми навіть запустили англомовні Twitter та Instagram, де комунікуємо з іноземною аудиторією. Це важливо не тільки з огляду на фандрейзинг, але й для нагадування про війну в Україні.
Як використовуєте ці кошти зараз?
Ми створюємо різні проєкти, але всі вони прикладні. У нас вже є дві команди евакуації, які їздять у гарячі точки та вивозять домашніх, диких і навіть сільгосп тварин. За цей час назбиралося багато дивовижних історій, як ми їх рятуємо. Два чи три тижні тому ми вивозили ведмедя з передової, якого покинули у вольєрі. Раніше евакуювали вовка, який жив в одному з українських підрозділів.
У кількох десятках міст ми запустили програму безплатної стерилізації, адже багато тварин опинилися на вулиці. Також маємо програми глобальної допомоги, як підтримка Асканії-Нова, що зараз в окупації. Заповідник на межі виживання. Ми забезпечуємо його сіном, кормами для тварин тощо.
Ще надаємо фінансову допомогу. В Україні децентралізована ситуація з притулками, більшість із них — це приватні території на 20-30 тварин. На них звертають менше уваги, ніж на великі притулки, тому вони потребують більшої допомоги.
Також ми почали відбудовувати притулки, де були прильоти. Зокрема, вже ремонтували Чернігівський та Гостомельський. Будемо продовжувати робити це й надалі, щоб притулки змогли діяти, зокрема взимку, коли це найважче.
До вас звертаються по допомогу, чи ви самі її ініціюєте?
Це двосторонній процес. На початку вторгнення ми самі зверталися до притулків, оскільки вони здебільшого були розгублені й не знали, до кого звертатися за порятунком. Зараз уже маємо окремих людей, які обробляють запити про допомогу. Це десятки заявок щодня.
Для нас важливо бути гнучкими, оскільки українські території деокуповують, і там потрібна допомога. Для мене було відкриттям, коли один зі студентів школи Projector наклав нашу мапу допомоги на мапу зміни лінії фронту. З неї видно, що точки допомоги UAnimals мігрують у міру того, як звільняють українські землі й де найбільший запит на допомогу.
Тварини та війна
Для тварин війна — це більший стрес, ніж для людей?
Не варто порівнювати рівень страждань від війни, навіть серед людей. Кожен переживає її по-своєму.
Щодо переживань тварин, то вони не можуть зрозуміти, що коїться. Тут доречне порівняння з маленькою дитиною, коли вона чує вибухи, однак не розуміє, що саме відбувається. До цього додається великий стрес, особливо, коли тварин лишають.
Потрібно розуміти, що тварина може не переживати через загрозу ядерної зброї, однак вона сильніше хвилюватиметься через звук вибуху. Тому з міжфракційним об’єднанням «Гуманна країна» ми ініціювали розгляд у парламенті законопроєкту про заборону феєрверків та петард. Його подання ми готували саме на 24 лютого.
Чи є у вас пояснення, чому українські військові так активно рятують тварин?
Я запитав про це знайому психологиню, вона висловила цікаву думку. Коли людина йде в армію, то відчуває себе захисником. Рідко трапляються ситуації, коли бачиш ворога тет-а-тет. Рідко буває таке, що військовий стоїть перед ворогом, а за його спиною ховається мама з дитиною. Тому він захищає того, хто перебуває поруч, а це здебільшого саме тварини.
Ба більше, це багато говорить про мотивацію російських військових. Ось у нас кажуть: вони зазомбовані, вірять, що прийшли когось «визволяти». Це неправда. Якщо людина дійсно прийшла визволяти, то це розповсюджується і на людей, що тварин. Така людина має рятувати, а не кривдити. Російські ж військові розстрілюють тварин задля розваги. Спочатку ми думали, що це відбувалося тільки в Бучі, але, на жаль, такі історії трапляються на всіх окупованих територіях України.
Зараз люди активно заводять вдома тварин. Причина — у беззахисності останніх?
Я би був обережнішим в оцінках таких глобальних тенденцій. Так, люди дійсно забирають тварин, однак водночас збільшилася кількість тих, кого покинули.
На мою думку, цьому є декілька пояснень. По-перше, будь-яка людина хоче допомагати. Ви вже задонатили Притулі на «Байрактар», але бажання рятувати залишилося? Вихід є — завести тварину. По-друге, зараз у людей високий рівень стресу, а усвідомлення того, що вдома чекає істота, яка тебе любить, зігріває.
Але також це свідчить про відкидання умовностей. До війни серед моїх знайомих було багато таких, хто хотів забрати тварину з притулку, але вагався. Були думки: от, а як воно буде, я не маю на це часу. Однак війна — це час, коли всі умовності відкидаються. Коли, як не зараз?
Водночас потрібно зважити всі фактори й відповісти на питання: а що буду робити, якщо знову доведеться тікати? Не варто засуджувати тих, хто полишив тварин, адже ситуації бувають різними. Це і свідчить про те, що рішення завести тварину має бути усвідомленим, навіть у часи війни.
Однак багато покинутих тварин загинули через голод, спрагу або самотність. Як тут не засуджувати їхніх власників або не вимагати притягнути їх до відповідальності?
Я під іншим кутом дивлюся на цю проблему. Будьмо відвертими: під час війни стаються жахливі ситуації, навіть з людьми. Є історії, як залишали бабусь та дідусів, а потім були виправдання, що ті не хотіли їхати. У цьому дійсно важко розібратися.
Чи можна притягнути таких власників до відповідальності? Теоретично так. Зрозуміло, є ситуації, в яких все очевидно. Мені б більше хотілося, щоб люди самі зрозуміли, що вони накоїли.
А що робити з тими, хто вважає, що краще донатити на армію, ніж на тварин? Чи дійсно можна ранжувати, кому допомога потрібніша?
Є різні категорії людей. Є ті, чиє завдання, — коментувати. Однак я для себе це питання закрив у 2017 році, коли ми вперше організовували Всеукраїнський марш за тварин у парку Шевченка. Під час паузи я оглянув людей, які до нас прийшли. Побачив усіх тих, кому ці коментатори кажуть допомагати: хлопців, які щойно повернулися з АТО, Сергія Філімонова, який зараз звільняє територію України з хлопцями з «Гонору», Уляну Пчолкіну з чоловіком, які займаються «Групою активної реабілітації» для людей з інвалідністю. Тоді я усвідомив: люди, яким ми маємо допомагати, стоять тут і допомагають нам. Єдиних, кого не було на цьому марші, — це коментаторів.
Допомагати треба всім. Якщо є бажання пожертвувати гроші на тварин, робіть це. Якщо є бажання допомогти комусь іншому — будь ласка. Чому хтось має вказувати людині, куди їй донейтити? Особливо, коли самі військові просять допомагати з тваринами й навіть пропонують віддати на це власні гроші, які ми, звісно, не беремо.
Моя дружина є засновницею БФ «Клуб Добродіїв», який багато років допомагав дитячим будинкам. Зараз він підтримує родини у скрутних ситуаціях. Від початку вторгнення ми разом донейтимо гроші на армію, я взагалі мобілізувався. Буду радий почути поради від диванних експертів, що мені ще робити (посміхається).
Служба та родина
Існує думка, що є спеціалісти, які корисніші в тилу, ніж на фронті. Це можна сказати й про активістів та очільників громадських організацій. Коли 19 березня ви вирішили вступили до армії, чи були у вас схожі думки?
Кожна людина приймає рішення для себе, усвідомлюючи, де вона має бути та що робити. Я вирішив так, хтось — інакше. Це нормально. Щобільше, я не можу сказати, де б я був ефективнішим, бо це складно оцінити.
Рішення мобілізуватися видавалося і досі видається правильним. Однак я не кажу, що це патерн поведінки, який варто наслідувати. Є люди, які ефективні у своїх організаціях чи бізнесах. Є люди, які ефективні за кордоном. Ключове — ми всі маємо бути на захисті країни у тому чи іншому прояві, адже ми всі виступаємо єдиним фронтом.
Ви займаєтесь UAnimals і водночас служите в армії. Де знаходите час все встигати?
В UAnimals є операційна директорка Ольга Чевганюк, яка організовує команду та вирішує всі менеджерські питання. Моє поле роботи скоріше стратегічне. Загалом UAnimals — це живий організм, команда з великою кількістю дуже вмотивованих людей, які чітко розуміють, що та для чого вони роблять. У мене до них тільки одна вимога: врятувати якомога більше тварин. Робіть будь-що, що цьому сприятиме.
Вдома вас чекає родина. Що у цій війні найскладніше особисто для вас?
Близькі люди. Я не бачив маму з лютого, моя старша донька живе за кордоном. Це дійсно важко. Однак, коли твої близькі у безпеці, хоча й не поруч, — це ще не проблема. Попри те, що раніше я казав, що не можна порівнювати страждання людей.
Знаєте, що дійсно найскладніше? У мене є бажання одразу після перемоги взяти дружину та дітей і полетіти на море. Але розумію, що такого не буде. У нас всіх буде робота, оскільки треба буде відбудовувати країну.
Сьогодні ми лише на початку шляху побудови нової України. Країни, що задає тренди й нагадує світу, як сильно можна боротися за свободу і свою батьківщину.
Допомогти UAnimals можна за реквізитами:
PayPal paypal@uanimals.org
Patreon https://www.patreon.com/uanimals
Рахунок БО БФ Юаенімалс
код ЄДРПОУ 44570260
р/р UA373052990000026006026718566 АТ КБ ПриватБанкДопомогти на сайті https://uanimals.org/yak-dopomohty/
