Освіта — рушій прогресу, тож задля змін на краще вчитися потрібно постійно. Ми поговорили з засновником найбільшої в Україні освітньої онлайн-платформи Prometheus Іваном Примаченком про те, чому виникла необхідність створити подібний проєкт, як він допомагає саме третьому сектору та які курси сам Іван рекомендує пройти, щоб прокачати себе та свою громадську організацію.
Почнімо спочатку: як з’явилася платформа, чому у ній виникла необхідність?
У 2012 році я ознайомився з першими масовими відкритими онлайн-курсами Стенфордського університету. Тоді вони зібрали величезну кількість зареєстрованих — понад 100 тисяч учасників на кожен курс. Про це тоді багато писали в медіа. Я навіть спробував сам щось повчити, але не знайшлося жодного курсу, який міг би підійти мені з огляду на мої попередні знання.
Та все ж це була суттєва зміна в освіті нашої цивілізації. Я часто говорю про логіку Гутенберзького верстату: до його появи книги були дорогими і рідкісними, майже ніхто не мав до них доступу. Після того, як він винайшов станок для друку, книги подешевшали і набули масовості, отже, у всіх з’явилася можливість читати. Так само з масовими відкритими онлайн-курсами. Ті з них, які раніше були в Стенфорді для сотні людей, тепер може прослухати сотня тисяч людей і абсолютно безплатно. Ясна річ, створення цих курсів потребує ресурсів, але все одно отримуємо мізерну вартість по розрахунку на одного студента, який завершив такий курс. Це така Гутенберзька революція 2.0.
Я зрозумів: потрібно робити щось подібне в Україні. Зібрав волонтерів і пішов в університет Тараса Шевченка домовлятися про можливості. Там ми переконали викладача Андрія Длігача зробити безплатний курс по бренд-менеджменту, а університет дав нам можливість вільно користуватися студією запису. Там була старезна апаратура, камери, що знімали на плівку, тож ми їхали на радіоринок і купували, як мені здається, останні касети такого типу для зйомок. Відзняли, змонтували, запустили. І несподівано цей курс став вкрай популярним — на нього зайшло 10 тисяч людей, без рекламного бюджету та зв’язків у медіа. Я просто знайшов список топ-30 ЗМІ і розіслав усім прес-релізи на редакторські пошти. Але спрацювало інше: одне з топових медіа опублікувало новину, а всі інші її перевипустили. Та головне, що хвиля пішла потужна, стало зрозуміло: запит є.
Коли я розповідав про ідею проєкту, відповіді людей розділялися надвоє. Одні казали, що це неможливо зробити без величезних коштів. Інші — що гроші не така проблема, як те, що люди не хочуть навчатися. Адже ті українці, які знають англійську, шукатимуть знань на західних платформах, а ті, хто не знають, навряд чи хочуть вчитися. Я не погоджувався. Пілотний сайт я створив власними зусиллями завдяки знанням, отриманим на Гарвардському CS50 онлайн-курсі. Прийшов потестували, чи взагалі цей формат класний, а в результаті зробив перший масовий український онлайн-курс. Він також став першим масовим онлайн-курсом в Східній Європі, випередивши російські. Дрібничка, але приємна.
То ти виявився правий? Чи справді українці хочуть навчатися?
Є великий запит на адаптовані до українських реалій знання. Звичайно, є предмети, які ніхто крім наших не зможе створити: українські право, історія, література тощо. Проте є багато предметів, які наче універсальні, але з нюансами. Наприклад, підприємництво в українських і американських реаліях серйозно відрізняється. Базові ідеї використовуються всюди, але є багато специфіки. А специфіка — це майже завжди практична користь, яка є головним запитом людей, що дивляться онлайн-курси. І все ж таки навіть тим, хто знає англійську на гарному рівні, буває комфортніше слухати та набувати знання українською. Цей фактор теж потрібно враховувати.
Яку функцію, крім освітньої, платформа виконує для суспільства?
Prometheus стимулює побудову коаліцій. Як на мене, одна з основних проблем українського суспільства — відсутність довіри. Всі підозрюють всіх у всьому. Складно вибудовуються будь-які суспільні взаємини, коли базовий рівень довіри низький до всіх: політиків, влади, бізнесу, громадських організацій тощо. Плюс нашої платформи у тому, що навколо неї будується екосистема партнерств. 99% наших курсів — це партнерства: з одного боку ми, виробники продукту і платформа для популяризації, а з іншого — організації.
Prometheus стимулює побудову коаліцій. Як на мене, одна з основних проблем українського суспільства — відсутність довіри.
Наші курси об’єднують різні громадські організації, бізнеси, уряд, міжнародних донорів. Це все дозволяє створити зв’язки, які потім перетворюються на інші круті проєкти. Це дуже важливо. Розбудова системи партнерств і довіри — наша важлива місія. Ми допомагаємо будувати коаліції, які розв’язують суттєві проблеми. Коли я був у Стенфорді, добре запам’ятав одну з головних тез Френсіса Фукуями про те, що великі зміни в країні робить не політична воля, а коаліції різних сил у державах. Ми створюємо контекст для утворення та ефективної діяльності таких коаліцій.
Ще одна важлива наша місія — ми робимо з фахівців і класних викладачів рок-зірок. Наприклад, Олексій Геращенко, викладач нашого першого курсу по фінансовому менеджменту. Він викладав у Києво-Могилянській бізнес-школі, коли ми з ним зв’язалися, і відтоді зробив у нас три онлайн-курси (зараз запускає четвертий). Загалом його курси мають близько 170 тисяч підписників. Він став освітньою зіркою національного масштабу і навіть розповідає, що його впізнають на вулицях. Це дозволяє інтелектуалам стати відомими для широкої аудиторії — цього поки що не так багато в Україні і це ми з задоволенням просуваємо.
Яка ймовірність, що таким чином всі круті українські компанії перезнайомляться, створять величезну екосистему і будуть робити разом щось круте та корисне?
Безумовно, це можливо, тому що так вже і відбувається. Люди знайомляться на зйомках або в межах одного проєкту, потім з цього виростають нові ідеї. У нас був класний курс, який ми робили в перші два роки нашого існування, — «Гендер для всіх» про гендерну рівність, лекторкою якого була соціологиня й гендерна експертка Тамара Марценюк. Він став дуже успішним. Після цього Тамара написала книжку на базі матеріалів для курсу, після виходу книжки пішли ще проєкти. Отак поступово і рухаємося вперед.
Яку роль Prometheus виконує конкретно для третього сектору та чи виконує взагалі?
Тези, які я озвучив вище, теж дотичні до третього сектору, але є ще одна практична місія, за якою до нас приходять. Ми гучномовець, який дозволяє збільшити вплив будь-якої організації третього сектору з залученням невеликих ресурсів. Якщо є організація, яка займається хорошою справою, і їй потрібно збільшити свій вплив на суспільство, навчити не десятки, а десятки тисяч людей за короткий час, то вона приходить до нас. Ми робимо крутий онлайн-курс і вся інформація шириться в кілька разів швидше, ніж це було б в офлайні. У нас на платформі вже майже два мільйони слухачів. Ми накопичили якісну аудиторію і тепер, коли до нас приходить організація, вона може відразу отримати доступ до цих людей. Це суперефективний інструмент.
Крім того, завдяки вам представники третього сектору можуть навчатися.
Звісно, у нас на сайті є навіть цілий підрозділ Громадянська освіта. Тут є різні теми: інформаційна гігієна, боротьба з дезінформацією, розбудова громадської організації, проєктний менеджмент, адвокаційні програми, соціальне підприємництво, врядування для ГО, захист прав людей із інвалідністю, медіація. Від написання грантових заявок до «як організувати у своєму дворі ОСББ». Тільки в цій категорії 36 курсів, а ще ж є універсальні курси, наприклад, з того ж бренд-менеджменту, які будуть корисні благодійникам. Тому варіантів прокачатися і навчитися — безліч.
А які курси можеш прямо порекомендувати громадським організаціям?
З тих курсів, що точно можуть бути корисними для громадських організацій:
- Логіко-структурний підхід в розробці проєктної заявки
- Соціальний менеджмент і залучення зацікавлених сторін
- Доступ до публічної інформації
- Стандарти незалежного врядування для організацій громадянського суспільства
- Організація адвокаційної кампанії на місцевому рівні
Це складні теми, тут багато специфіки і нюансів, які можуть інтуїтивно не датися, особливо тим людям, які тільки починають працювати в третьому секторі. У цих курсів круті викладачі-практики, які з власного широкого досвіду розповідають корисні речі. Наприклад, курс з організації адвокаційної кампанії веде Артем Романюков і не дарма — він співзасновник проєкту SaveEcoBot, екоініціативи Save Dnipro та запроваджував сервіс ProZorro у Дніпропетровській області. Він відомий активіст, який на практиці знає, що таке адвокаційні кампанії. Серед викладачів також директорка «Центру громадянських свобод» Олександра Матвійчук або Віталій Устименко, який був головою «Автомайдану». Багато практиків, який розповідають не теорію з підручників, а свої практичні успішні кейси.
Чому важливо давати громадським організаціям можливість безплатно навчатися?
Коли ми надаємо курси безплатно, це максимально збільшує кількість людей, які можуть брати у цьому участь. Зрозуміло, що коли ти вже визначився зі своїм місцем у секторі і працюєш в організації, то можливість заплатити за курс є. Проте є багато людей, які могли б почати працювати або волонтерити у третьому секторі. Ми маємо їх залучати, щоб третій сектор не заіржавів, не став музеєм воскових фігур. Тому в цьому випадку безплатність критична — так можна легко спробувати, подивитися, чим там займаються, чи цікаво це конкретній людині, як почати тощо. Я думаю, що велика кількість людей заходить у волонтерство або роботу у громадських організаціях через подібні навчальні програми. Якби вони були платними, це б значно зменшило кількість новачків.
Коли створюєте курс, шукаєте лекторів, експертів та організації або ж вони самі до вас приходять?
Спочатку ми постійно ходили і пропонували, подавалися на гранти, агітували людей, писали листи. Що більшими ми ставали, то ріс і відсоток тих, хто напряму приходив до нас. І зараз 90% партнерів і потенційних авторів звертаються до нас самі, а 10% курсів ми робимо з власної ініціативи — це напрямки, які ми вважаємо критично важливими, але вони не закриті партнерами. Це все одно двосторонній рух, але все ж таки більшість партнерів приходить до нас. Наприклад, курс про сексуальну освіту разом з фондом Олени Пінчук — це, здається, була наша ініціатива, проте фонд зіграв ключову роль в його створенні, тому йому велика шана. Цей курс регулярно використовують вчителі у школах.
І зараз 90% партнерів і потенційних авторів звертаються до нас самі, а 10% курсів ми робимо з власної ініціативи — це напрямки, які ми вважаємо критично важливими, але вони не закриті партнерами.
А часто ваші курси використовують у школах або університетах?
Постійно. Ми знаємо, що часто викладачі в університетах використовують наші курси як дисципліни вільного вибору для студентів. Тобто дозволяють замість спецкурсу пройти курс на Prometheus, отримати сертифікат, показати його і отримати залік. Наш курс програмування для дітей постійно використовували в школах. Курси підготовки до ЗНО, само собою, мають попит. Така інтеграція відбувається постійно і, думаю, ми знаємо тільки про 10% реального використання.
Це великий плюс онлайн-освіти — ми даємо інструмент, який можна дуже гнучко використовувати. Наприклад, у Львівській області є організація, яка допомагає дітям в складних життєвих обставинах. Вони навчають дітей програмуванню і потім працевлаштовують їх в IT-компанії. На початку навчання вони використовують низку курсів Prometheus — дуже крута історія, яка нам самим ніколи б напевно не спала на думку. Чому важлива екосистема? Тому що її архітектори не можуть винайти навіть десятої частини того, що зможе створити спільнота.
