Ви точно бачили Пересопницьке Євангеліє, якщо дивилися репортажі з інавгурацій президента: на ньому новообрані глави держави присягають на вірність Україні. Створення Пересопницького Євангелія зробила можливим Анастасія Заславська — княгиня та монахиня, що походила із давнього волинського роду.
Пересопницьке Євангеліє — не лише цінний фоліант, а й важлива пам’ятка історії розвитку української культури, мови та релігії.
Ім’я Анастасії Заславської в першу чергу асоціюється саме з цим артефактом, хоча діяльність меценатки його створенням не обмежувалася.
Від кохання до монастиря: історія життя княгині
Анастасія Заславська вийшла із найвищого соціального прошарку свого часу — князів. Як пише Наталя Яковенко, князі були особливою «кастою» в українсько-польському суспільстві 16 століття: найвищим та найбільш закритим прошарком шляхти.
Анастасія походила з одного з найбільш впливових князівських родів Волині. Її батьком був князь Юрій Гольшанський, а більш далеким предком — Іван Гольшанський, близький союзник легендарного великого князя литовського Вітовта.
Анастасія (Настасія) Гольшанська народилася близько 1508-1510 року. Як більшість тогочасних дівчат із шляхетських родин, її видали заміж у ранньому віці: за князя Кузьму Івановича Заславського.
Про деталі життя Анастасії Заславської залишилося доволі мало даних. Відомо, що їй та чоловіку належало кілька сел на Волині. У пари було двоє дітей: Януш та Анна.
У 1556 році Кузьма Заславський помер. Після цього княгиня-вдова прийняла чернечий постриг при Заславському жіночому монастирі. 12 червня 1556 року Анастасія з сином Янушем пожертвували Дворецькому монастирю значну частину маєтностей, які залишилися по смерті голови родини. Незабаром Анастасія (у чернецтві Прасковія) стала ігуменею монастиря, до якого пішла після смерті чоловіка. Разом з дітьми та зятем Іоанном Федоровичем Чорторийським Анастасія Юріївна взялася за видання Пересопницького Євангелія. Померла вона у 1561 році у Клевані, в замку зятя — того ж року, коли було завершене Євангеліє.
Чим важливе Пересопницьке Євангеліє?
16 століття на українських землях, які належали до складу Великого князівства Литовського та Королівства Польського, було періодом розвитку католицизму та початку стагнації православ’я, а разом з ним — традиційної русько-української культури. Еліта поступово окатоличувалася, а католицькі інституції здобували все більшу соціальну вагу.
Для розвитку української культури та особливо оборони православ’я важливим було створення євангельського тексту, написаного народною (або близькою до народної) мовою. Раніше церковних текстах домінувала церковнослов’янська, яка була далекою від мови, якою говорили в побуті.
Дослідниця Інна Чепіга писала, що:
«Справа перекладів культових текстів українською тісно пов’язана з тогочасним суспільно-політичним рухом в Україні, зокрема з необхідністю ведення релігійної полеміки, в процесі якої слід було посилатися на авторитетні джерела… зрозумілі кожному».
Тобто, загальний культурний розвиток того часу був тісно пов’язаний з успіхами церкви.
Попри стагнацію, у православ’я та руської культури залишалися впливові покровителі — давні князівські роди, які дотримувалися православної віри. Мабуть, найбільш впливовим таким родом були славнозвісні князі Острозькі. днак важливу роль грали також інші, менш заможні роди, серед яких були Гольшанські та Заславські, до яких належала княгиня Анастасія.
Пересопницьке Євангеліє, створене завдяки Анастасії Заславській, стало одним із перших та, вочевидь, найбільш впливовим євангелієм, перекладеним на тогочасну українську.
П’ять років праці: як створювалась пам’ятка
Робота над рукописом Пересопницького Євангелія почалася у серпні 1556 року у Дворецькому монастирі. Над ним працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій та син протопопа сяноцького Михайло Василієвич. Саме Михайло, імовірно, займався перекладом та переписуванням тексту. Процес створення Євангелія тривав близько п’яти років.
Після Євангеліє зберігалося у Пересопницькому монастирі. Ми не знаємо, де воно перебувало протягом 17 століття, але відомо, що у 1701 році гетьман Іван Мазепа передав його Переяславському кафедральному собору. Наступні 250 років воно знаходилося у Переяславі та Полтаві, а у 1947 році було перевезене до Києва, де зараз зберігається у Національній бібліотеці імені Вернадського.
Оскільки Пересопницьке Євангеліє є цінним зразком української книжної мови 16 століття, у 19-20 століттях його вивчало багато науковців-мовознавців та істориків. На основі пам’ятки навіть створювали словники староукраїнської мови.
Із відновленням української незалежності Пересопницьке Євангеліє стало де-факто символом державної влади в Україні. Коли у грудні 1991 року відбулася інавгурація новообраного президента Леоніда Кравчука, він прийняв присягу не лише на Конституції, а й на цьому фоліанті.
Традиція закріпилася, і всі наступні президенти — від Кучми до Зеленського — присягають на вірність Україні, використовуючи історичну пам’ятку, яка з’явилася на світ завдяки підтримці православної княгині-меценатки Анастасії Заславської.
Кампанія про українське меценатство «Хто за цим стоїть?» створена Zagoriy Foundation у партнерстві з bit.ua. Матеріал на партнерському ресурсі розміщений за посиланням.
