А також про критерії підбору співробітників, хобі та роботу в умовах конкуренції, що постійно зростає.
Івент-агентство Octopus, сервіс для допомоги безхатнім тваринам Gladpet, платформа для втілення громадських ініціатив «Моє місто» та ще дев’ять IT-бізнесів. Це щоденна робота одесита Артема Бородатюка, що свого часу заснував кожну з цих платформ.
Зараз усі бізнеси Артема об’єднані в єдину групу компанію — Netpeak Group. Але підприємець досі ними опікується та, що головне, не збирається на цьому зупинятися.
Як управляти 12 бізнесами та не вигоріти? Про це «Медіа Великих Історій» розпитало самого Артема.
Ви створили перший бізнес у 21 рік. Розкажіть, як це відбувалось. Батьки та рідні вас підтримували?
Коли я був студентом, то разом з однокурсником створив спільноту Relax music у «Живому Журналі». Сторінку потрібно було робити більш популярною серед десятків інших, а для цього — розібратися з механізмами просування в Інтернеті. Так я і познайомився з основами SEO. Невдовзі зрозумів, що можу ділитися накопиченим досвідом, і написав про це статтю, яка згодом привела до мене першого клієнта — розробника комп’ютерних ігор. Просування сайтів затягнуло мене.
Ще навіть не закінчивши університет, я оформив ФОП, зареєстрував домен netpeak.net та почав пропонувати послуги з реєстрації сайтів у каталогах, що підвищувало їх позиції у пошукових видачах. Перші замовлення шукав на форумах, а потім клієнти вже приходили самі — працювало так зване «сарафанне радіо». Причому в якийсь момент їх стало так багато, що мені знадобились помічники.
Правда, досвід роботи з фрілансерами не можна назвати успішним: вони зривали строки виконання робіт, припускались помилок та зникали, як то кажуть, з радарів. Тому я вирішив відкривати офіс та наймати людей до штату. Один мій знайомий на той час здавав у субаренду невелике приміщення, інший погодився допомагати і привів працювати ще й свого друга. Так нас стало троє — і для старту цього було достатньо.
Щодо родини — звісно, батьки завжди мене підтримували. Більш того, за кілька років після старту мій батько вже не тільки допомагав порадами, а й взяв на себе всі питання, пов’язані з фінансовою діяльністю агенції, а також господарське забезпечення офісу. З братом (Алекс Вайс, СЕО Netpeak Software) ми пізніше разом запускали компанію Netpeak Software.
На сьогодні ви засновник дванадцяти бізнесів, і, певно, не збираєтеся на цьому зупинятися. Наскільки детальною була ваша стратегія від початку?
Netpeak не тільки був таким бізнесом, а ще й розвивав інші, тож так в мене з’явилася місія.
Через п’ять років існування агенції з інтернет-маркетингу нас було вже понад 80, а в портфоліо — замовлення від 500+ клієнтів. Ані чіткої стратегії, ані конкретних планів у нас не було. Ми просто працювали, і як не вистачало робочих рук — шукали їх та наймали ще спеціалістів. А потім я вигорів.
Втомився від усього, чим займався: від клієнтів, працівників, проєктів та задач. Грошей я заробляв достатньо, і вони перестали бути метою. Я навіть думав про те, щоб закрити Netpeak, бо не бачив сенсу щось ще розвивати. Однак згодом прийшов до думки, що в Україні є перспективи, і життя ставатиме дедалі краще, як розвиватиметься економіка, позитивне зростання показників якої напряму залежить від розвитку малого та середнього бізнесу. Netpeak не тільки був таким бізнесом, а ще й розвивав інші, тож так в мене з’явилася місія.
З 2009 року ми розвивали Netpeak саме як бізнес: відкривали нові офіси не лише в Україні, а ще й виходили на нові для себе ринки — Казахстану, Болгарії та США. Працюючи над проєктами клієнтів та автоматизуючи рутинні процеси, ми створювали внутрішні інструменти, які допомагали економити час на повторюваних задачах. Так з’явилися окремі компанії: мультифункціональна SEO-платформа Serpstat, набір SEO-інструментів Netpeak Software та система аналітики телефонних дзвінків Ringostat. Раніше ці продукти були лише внутрішніми скриптами для спеціалістів агенції, сьогодні це самостійні бізнеси, зі своїми командами розробників, маркетологів та менеджерів.
Згодом інші наші ініціативи також стали перетворюватися на окремі бізнеси та напрямки, що і призвело до органічного виникнення Netpeak Group. Сьогодні це офіційно 12 компаній, наймолодша з яких (але точно не остання) — онлайн IT-університет сучасних знань Choice31, який ми вже планували та запускали «правильно», а не стихійно.
Серед 12 напрямків є сервіс Моє місто — краудфандингова платформа для покращення міста та сервіс GladPet, що займається адопцією тварин. Чому, серед усіх соціальних проблем, ви обрали саме ці дві?
«Моє Місто» — це платформа для всіх, хто прагне покращити своє місто. Основна мета — допомогти активним містянам втілити свої ініціативи шляхом краудфандингу, коли кошти в проєкти вносять люди, зацікавлені у його реалізації. Він працює шляхом збору невеликих внесків від багатьох доброчинців. На платформі можна як підтримати ініціативу власним ресурсом, так і подати проєкт до розгляду.
Я вважаю, що головна наша «соціальна» проблема — у ментальності людей. Населення України в цілому має давно вирости, змінити свої внутрішні установки та слідувати прогресивним патернам поведінки, які призводять до розвитку всього, що нас оточує, а не забуття. Одна з ідей «Мого Міста» — навчити людей самостійно вирішувати проблеми, не чекаючи, поки це зробить держава, начальник якогось важливого відділку чи просто сусід. Лише тоді зміниться попит нашого народу, його потреби, і до влади прийдуть лідери, що відповідають цим потребам. Так працюють «зміни знизу».
Читати також: локальні краудфандингові платформи, що змінюють українські міста
«Моє Місто» не концентрується на окремій соціальній проблемі, а на системності їх вирішення, що в перспективі має змінити ментальність українці. Ми працюємо над тим, щоб досвід Одеси поширювати на інші міста.
Щодо GladPet — тут все просто. Якщо люди часто ще можуть допомогти самі собі, то тварини — ніяк. Тож я вирішив допомагати в першу чергу тим, хто найбільш беззахисний.
Якими реалізованими проєктами платформи Моє місто ви пишаєтесь найбільше?
GladPet можна вважати одним з найуспішніших проєктів «Мого Міста», бо з моменту реалізації його на платформі він працює вже понад 5 років та вирішує проблему адопції системно, подарувавши сім’ї більш ніж 6 тисячам безхатніх тварин. Нещодавно ми отримали статус громадської організації.
Окрім ресурсу для адопції безхатніх тварин GladPet, в Одесі з’явилися Перша сортувальна станція, інклюзивні майстерні «Важливий Кожен». В Харкові — культурні проєкти «День музики» та «Parade-fest», два соціальні проєкти від інклюзивного хабу «Халабуда», а ще реалізований проєкт «(НЕ)помітні», що допоміг облаштувати денний центр допомоги безпритульним.
Наскільки успішним є проєкт сьогодні?
Нині на проєкти, які розмістили ініціативні містяни, зібрано 3 219 118 гривень. Завдяки платформі «Моє Місто» реалізовано 113 проєктів, користувачів платформи — більше ніж 14 тисяч. У 2021 році «Моє Місто» досягло нової якості, а саме — масштабування. Харків та Дніпро побачили в платформі ресурс та долучилися до ініціативи.
GladPet можна вважати одним з найуспішніших проєктів «Мого Міста», бо з моменту реалізації його на платформі він працює вже понад 5 років та вирішує проблему адопції системно.
Наприклад, зараз минуло 6 місяців роботи платформи у Харкові, і з цієї нагоди ми мали зустріч партнерів та соціальних інвесторів платформи, де презентували результати. Проаналізувавши діяльність, ми підрахували, що отримали 31 проєктну заявку, з яких лише 15 відповідали вимогам платформи, пройшли модерацію та були опубліковані на сайті для збору коштів. Відсоток успішності проєктів, які подались на платформу за пів року, склав 46%. Тобто майже половина з запущених проєктів вже була профінансована. Вважаю, що це хороший результат, але зупинятися не плануємо.
Чи були якісь факапи під час запуску проєкту, чи, можливо, вже в ході роботи?
Сама по собі сфера соціальних проєктів не може бути легкою та в усьому успішною, бо потребує багато власного часу та не дає ніякого прибутку. Вже в ході роботи ми зрозуміли, що реалізація проєктів часто затягується з мільйонів причин, і не тільки через нестачу фінансування. Часто проблема ще в тому, що активіст, який хоче робити проєкт, не знає, як його покроково реалізувати. Тож наша команда почала активно працювати у цьому напрямку, і для допомоги всім авторам в оформленні заявки, розробці стратегії залучення коштів та реалізації проєктів ми тепер регулярно проводимо тренінги спільно зі стратегічними партнерами розвитку краудфандингу.
Це мій незакритий гештальт та перша образлива поразка у бізнесі.
Багато помилок було як під час запуску, так і в ході існування іншого нашого проєкту, який зараз на паузі, — 4City. Міський простір 4City, який складався з ресторану і коворкінгу-лекторію та міг стати «вічним двигуном» «Мого міста», мав дві мети: регулярно вкладати частку прибутку у розвиток міста, а також активно просувати соціальні проєкти через різні майстер-класи, зустрічі та обговорення, організовані на 400 квадратних метрах в центрі Одеси. Ми не змогли вирішити проблему з прибутком, тож і до другої цілі не дійшли — детально про успіхи та поразки я писав у своєму телеграм-каналі. Можливо, ми були надто амбітними й мали розглядати іншу площу, інший концепт закладу. Це мій незакритий гештальт та перша образлива поразка у бізнесі. Я планую до неї ще повернутися, коли знайдемо нове приміщення.
Як ви долучаєте людей до проєкту? Є якийсь лайфхак, за яким ви знаходите «своїх»?
GladPet — це платформа для адопції та допомоги безхатнім тваринам, яка дозволяє кожному:
- Забрати кішку чи собаку з притулку до себе.
- Зареєструватися на сайті та додати тварину, яка шукає родину.
- За бажанням обрати притулок з перевіреного списку, зв’язатися з господарями та допомогти власним ресурсом, стати волонтером.
- Стати опікуном конкретної тваринки навіть на відстані, обравши її профіль серед вже зареєстрованих.
- Стати інформаційним куратором, поширюючи інформацію про проєкт.
- Підтримати проєкт GladPet через платформу «Моє Місто».
Не думаю, що універсальний секрет пошуку людей взагалі існує. Зараз ми намагаємося шукати кадри саме в соціальному секторі, бо були спроби формувати команду з кваліфікованих менеджерів, маркетологів, але без практичного досвіду у соціальних проєктах це не спрацювало. Для нас важливий не тільки рівень професіоналізму, а й власний досвід у сфері громадської та благодійної діяльності. Це мають бути люди, які розділяють наші цінності та візію. За 2021 рік команда виросла з 2 людей до 8, і вони забезпечують наразі роботу платформи в Одесі, Харкові та Дніпрі.
Перейдемо до наступного. В інтерв’ю з директоркою притулку «Сіріус» ми обговорювали, зокрема, тему адопції тварин. Олександра назвала її найбільшою проблемою у питанні безпритульних тварин. Що не так?
Проблема адопції тварин дійсно стоїть гостро. Кількість безхатніх котів та собак на вулицях не стає меншою: як би не старалися волонтери, не збільшувалася кількість притулків, неможливо допомогти кожному. І це лише вершина айсбергу. Тварини на вулиці з’являються не просто так, а тому що в нашому суспільстві, на жаль, не розвинена культура відповідальності за домашніх улюбленців.
Якщо у наших сусідів — країнах Європи — процес адопції будь-якої тварини регулюється законодавчо, то у нас часто буває так, що людина виявляється не готовою до розумного догляду. Вона просто кидає «модну» собаку-хаскі, яка потребує годин уваги та прогулянок, та не думає про стерилізацію.
Далі — адопція безпритульних тварин, де негативну роль відіграє купа стереотипів. Зокрема, що тварини у притулках невиліковно хворі, агресивні, безпородні, і все це дуже далеко від правди.
Проблема адопції взагалі витікає з відсутності обізнаності в цьому питанні та соціальної безвідповідальності.
На сьогодні завдяки вашому сервісу 6 421 тварина знайшла дім. Це за весь час існування проєкту?
Поки я відповідав на це питання, стало вже 6460 :). І так, це за весь час існування — починаючи з 2016 року, коли проєкт вирвався з платформи «Моє місто» та почав свій окремий шлях соціальної ініціативи. Близько 350 тварин знайшли свої сім’ї в рамках серії фестивалів «Home me fest», які щоразу збирають тисячі відвідувачів, сотні благодійників та десятки щасливих хазяїв для котів та собак.
Окрім конкретних цифр, багато людей знайомляться з притулками на фестивалі. Дехто з них навіть не здогадувався про проблеми, пов’язані з безхатніми тваринами, тож важливий результат роботи команди GladPet, окрім конкретних цифр, — це ще й поширення інформації про притулки та можливості їм допомагати, долучатися до волонтерської діяльності.
В одному з інтерв’ю ви сказали, що є три речі, які рятують людину від вигорання. Одна з них — хобі. А інші дві?
В IT всі працюють головою, і, щоб полегшити мозкові роботу, я намагаюся утримуватися від неважливих побутових рішень. До речі, вже понад рік їм на сніданок тільки вівсянку.
Після хобі друга річ — це зменшення кількості рішень, які вам потрібно прийняти. Я маю на увазі побутові питання.
Спочатку я думав, що зі мною щось не так, коли став намагатися уникати вічних проблем — що одягти, що купити, що з’їсти на вечерю. Потім дізнався, що західні підприємці, в який темп життя значно швидший, давно практикують мінімізацію рішень та доходять до дивних, на перший погляд, ідей. Всі вже чули, що у Цукерберга десятки однакових футболок, так? У нього навіть немає шансу задуматися, що обрати. В IT всі працюють головою, і, щоб полегшити мозкові роботу, я намагаюся утримуватися від неважливих побутових рішень. До речі, вже понад рік їм на сніданок тільки вівсянку.
Ще важливий момент — довгострокові цілі та власна місія, вони необхідні. Я мав поставити цей пункт на перше місце, але подумав і зрозумів, що без перших двох мене б це ніяк не врятувало. Коли я втомився від бізнесу, то задався питанням, а що я тоді хотів би робити? Що мені подобається? Просто абстрагувався від усього, багато думав, і моє бажання додуматися до практичної істини мене і врятувало.
Я маю чітке бачення зв’язку усього, що ми робимо в Netpeak Group. Мені зрозуміло, як пов’язані з місією, наприклад, SaaS Nation, чому ми робимо соціальні проєкти, чому в групі дві digital-агенції. Я знаю, навіщо потрібен кожен елемент, — для досягнення місії «із третього світу в перший». Але однієї фрази недостатньо, важливо прописувати цілі в роботі та поза нею. Маю два Google Docs, в яких чітко прописані й перші, і другі, постійно перечитую. З моменту появи в мене місії ще не відчував потреби «звільнитися», а раніше бажання все кинути та проспати місяців три мене наздоганяло стабільно впродовж декількох років.
Тож три пункти: хобі (в мене це футзал, біг та колекціонування жартів), мінімум побутових рішень та місія для роботи й життя.
Що, окрім вигорання, загрожує людині, яка працює на керівній посаді?
Постійна гонитва, яка має свої наслідки. Окрім того, що наше життя прискорюється, росте конкуренція — стає складніше. Можна порівняти кількість технологій і методів, які мав би знати розробник десять років назад, п’ять і сьогодні. З кожним роком збільшується багаж знань для middle-спеціаліста майже у кожній професії IT-сфери. Як ростуть показники виробничої здатності техніки, так росте і навантаження не тільки на спеціаліста, а ще й на менеджера. Тут я рекомендую інформаційну гігієну та психотерапевта, до якого не соромно (і навіть потрібно) звертатися. Ніякої магії немає, але усвідомити наявність проблем — це вже перший крок до їх вирішення.
Що б ви сказали тому юному Артему з огляду на досвід, що маєте зараз?
Обов’язково порадив би не думати, що найрозумніший, і варто вчитися ще і ще. Сказав би, що потрібно шукати менторів з досвідом у бізнесі, якого в тебе ще немає, та уважно їх слухати. І ще: не роби все сам — намагайся більше делегувати. Не контролюй все сам — більше впливай.
