• Про Zagoriy Foundation
  • Спецпроєкти
  • Новини благодійності
  • Велика історія
  • Головна
Головна / Новини благодійності / Віра в дива: як працює проєкт #ТвіМиколай

Віра в дива: як працює проєкт #ТвіМиколай

Віра в дива: як працює проєкт #ТвіМиколай

Фото: #ТвіМиколай

Напередодні новорічно-різдвяних свят багато хто чекає на диво, але більшість добре розуміє: щоб диво точно сталося, його варто робити самостійно. Напередодні Дня добрих справ Щедрий Вівторок розповідаємо про приклад дива, який можна створити самотужки — акцію #ТвіМиколай, яка цьогоріч відбудеться вже вдев’яте. 

Суть проєкту полягає в тому, що всі охочі, зареєстровані у Twitter, мають нагоду взяти участь в обміні подарунками до Дня святого Миколая. Для цього потрібно заповнити спеціальну анкету, в якій слід коротко розповісти про себе і написати побажання майбутньому Миколаєві. Ще одна умова участі — грошовий внесок, який організатори переводять на благодійність. 

З чого все починалось

У 2013 році львівська архітекторка Оля Супрун написала пост про те, що придумала хештег #ТвіМиколай і запропонувала аудиторії поділитися ідеями, як його використати. Це був час, коли великою популярністю користувалися різні флешмоби. «Ідея буквально витала в повітрі, — переконана Оля, — бо загалом в українському сегменті Твіттера була дружня атмосфера. Бракувало лише якогось свята. Тож я вдячна Петрові Литвину, який взяв на себе місію координувати проєкт #ТвіМиколай, який розпочався з твіта». 

Коли Петро разом із подругою Оленою Шиян побачили пост Олі, то вирішили зробити акцію #ТвіМиколай. «На той момент мені було років 20 і я, як і багато хто, відчував нестачу див, казок і добрих речей. Ми не афішували нічого, просто створили акаунт, пофоловили знайомих і розповіли про #ТвіМиколай. 8 листопада 2013 року в нас з’явився перший учасник». 

Корисна авантюра

На початку існування проєкту організатори не ставили перед собою глобальних завдань. «Ми з Оленою любителі авантюр, зізнається Петро. Й робимо це, бо хочеться, щоб у людей було трохи більше причин посміхатись. Учасники обмінюються подарунками і отримують задоволення, починають вірити у казку. Коли читаєш побажання, які люди пишуть Миколайчику і звернення до організаторів на кшталт «чекаю на #ТвіМиколай більше, ніж на День народження», то розумієш, що щось в житті робиш правильно. Гортаючи стрічку соцмережі, бачиш, що вона наповнена не суперечками, сварками, незадоволенням, а теплом і щирою радістю»

Наразі Олена Шиян відійшла від керування проєктом. Петрові допомагає Даша Чеканова, яку він називає «ельфійкою акції #ТвіМиколай».  До того ж, щороку до #ТвіМиколай долучаються люди, які допомагають проєкту на волонтерських засадах. 

Як флешмоб перетворився на благодійний проєкт  

Ідея про благодійність виникла в другому сезоні. Щоб всі, хто підписався на акцію, дійсно відправили подарунки та отримали свій, організатори встановили грошовий внесок, який мотивує дотримуватися умов акції. На 2014 рік він становив 5 грн, і, тим не менш, організаторам вдалося зібрати 2500 гривень внесків учасників, які вони вирішили відправити благодійному фонду «Таблеточки».

«Коли ми побачили, що платна реєстрація працює, — розповідає Петро, — збільшили внесок до 20 грн. Наступного разу реєстраційні внески перерахували в ГО «Свіжа кров», яка підтримує донорський рух в Україні, а вони вже віддали їх відділенню переливання крові Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит». Потім ми ще раз працювали з «Таблеточками».

Хто бере участь в проєкті 

Кількість зареєстрованих учасників постійно росте. У першому сезоні їх було 96, потім 130, а минулого року свої заявки на участь подали 342 особи.  За словами Петра Литвина,люди донейтять різні суми, але загалом вони дуже щедрі. «Щороку ми ставимо мінімальну суму внеску за участь, — додає він. — Зараз це 50 грн, але в середньому маємо багато донатів по 100 грн. Були побоювання, що люди не захочуть платної реєстрації, але чимало учасників готові давати кошти на благодійність. Максимальні суми — 200, 300, 500 грн. Цього року ми поставили рекорд — одна твітерянка надіслала тисячу гривень». 

Переваги, труднощі й курйозні випадки #ТвіМиколай

Петрові Литвину непросто спрогнозувати, як далі розвиватиметься проєкт.

«Прикольно, коли до нас долучається якомога більше людей і вони задоволені. Якщо влітку з’являється пост «не хочу цієї спеки, давайте мені #ТвіМиколай», то розумієш, що ти неочікувано сам для себе є частиною чогось великого і теплого. #ТвіМиколай — це не лише я, а всі люди, які долучались до акції протягом усіх років, до свята і казки, та роблять її разом із нами».  

Водночас для Петра є і чимало труднощів, пов’язаних із організацією #ТвіМиколай.

«Те, що для людей свято і весело, для мене — велика втома від значного об’єму роботи. Я не можу оцінити всі ті емоції, які відчувають люди від своєї участі. Це моя ноша, я сам її вибрав. Але інколи виникає бажання покинути».

Не робить він цього через те, що, коли віддаєш проєкт в інші руки, все може змінитися. Усі чекають на магію жеребкування, але часто не знають, що за цим стоїть.

«У нас були учасники, які зробили найбільші внески, — говорить Петро, — і ми їм відправили подарунки від організаторів у різні міста. Здавалося б, цих людей нічого не об’єднує, а потім бачиш, що вони — родичі або пара. За цим прекрасно спостерігати, коли закликаєш людей повірити в диво.

Був у нас один випадок, коли #ТвіМиколай подарував дівчині ноутбук. Нюанс у тому, що сам він потім не виходив із нами на зв’язок, щоб забрати той подарунок, який йому відправив його Миколайчик. Якось трапилося, що коли учасники отримали підопічних, то виявилося, що двоє людей жили в одному гуртожитку і просто спустилися з одного поверху на інший і вручили подарунок особисто». 

За словами Олі Супрун, з поста якої і почався #ТвіМиколай, вона щороку бере участь в акції.

«А як інакше?, — додає дівчина. — Найбільше мені подобаються емоції обміну подарунків — як всі стараються, шукають, запаковують. Також люблю слідкувати за хештегом #ТвіМиколай і дивитися, хто що отримав». 

Уже всьоме бере участь у акції і Даша Чеканова. Також вона вже четвертий рік поспіль допомагає Петрові з організацією. «Для мене це завжди про відчуття свята, — говорить дівчина, — яке ми створюємо самі собі, про увагу до побажань інших, про нетворкінг у рамках твіттер-спільноти та розширення своєї бульбашки. Ця традиція стала дуже важливою і вже десь у серпні я починаю чекати початку сезону. Найбільше люблю період, коли вся стрічка рясніє фотками подарунків і подяками. І, безумовно, важливою є складова благодійності. Це не бозна-які суми, але я рада, що вони йдуть на хороші справи». 

Долучитися до творення дива у ролі таємного миколайчика можна до 30 листопада, заповнивши реєстраційну форму та виконавши умови акції.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть цей фрагмент і натисніть Ctrl + Enter

Схоже