Рятувати тварин під час обстрілів, обороняти дім від загарбників, волонтерити на благо війська — це реальне життя українців під час повномасштабного вторгнення Росії. А іноземці можуть відчути, як це — жити під час війни завдяки симулятору (жанр відеогри з відтворенням ситуацій, подій з реального світу) про українських волонтерів.
Поспілкувалися зі співзасновницею студії Tsebro games, що розробляє гру «One More Day», Дарією Цепковою про ідею гри, волонтерство та нові способи залучати кошти для підтримки військових.
Київ в облозі та нова ідея
Дарія — геймдизайнерка, співзасновниця студії ігор та волонтерка. На початку повномасштабного вторгнення була у Києві. Коли почалися обстріли, вони з подругами зібралися на квартирі однієї з них — уже тоді волонтерських історій вистачало. І не лише про 24 лютого. Адже Дарія волонтерить ще з часів Майдану, з 2014 року. Жінки почали переповідати одна одній історії, які чули чи проживали самі, які розповідали їм військові чи цивільні.
Дарія каже, що говорити про нашу війну з Росією необхідно, тож вирішили робити це у формі гри. Обрали саме цей варіант і через досвід Дарії та інших учасників команди — а також тому, що ігровий формат підходить для іноземної аудиторії. Дарія вважає, що такий продукт може зацікавити геймерів і спонукати їх підтримувати Україну донатами. Адже це можливість не тільки долучитися до волонтерства, а й дізнатися більше про нашу країну.
«Ми хочемо брати кошти більше у зарубіжної аудиторії, але через пропозиції якісного контенту, а не тому, що нам дуже погано і ми нещасні», — каже Дарія.
Тож концепт гри розробляли ще на початку повномасштабного вторгнення, проте під час облоги Києва роботу припинили — зараз же розробка дуже активна. Уже в лютому 2023 року планують реліз «One More Day» на Stream (платформа для дистрибуції ігор) та запуск передпродажів.
«One More Day» — це інтерактивна історія, у неї нелінійний сюжет, кожен вибір і кожна дія має свій наслідок:
«У вас є 3 ресурси — фізичне, психічне здоров’я та гроші. Ви маєте якимось чином розподіляти ці ресурси, щоб вижити самому, щоб захищати своїх близьких, можливо, свій квартал, а може, навіть і більше. Тобто ви обираєте рівень того, наскільки готові залучатися».
Тож обрати власний шлях зможе кожен гравець.
«У гри немає поганих закінчень, тобто якщо ти вижив — то молодець, бо вижити на війні вже є великим досягненням. Але інші кінцівки — найкращі — відкриватимуться, якщо людина повністю залучається у волонтерство, наприклад, і робить якусь неймовірну штуку», — каже Дарія.
Українці теж зможуть пограти в «One More Day», але оскільки події в грі можуть викликати болючі спогади, творці подбають про дисклеймер на тригерних моментах.
Купуєш гру — підтримуєш ЗСУ
Основна ціль гри — підтримати волонтерів в Україні, тож 30% від прибутку команда передаватиме на благодійність. Дарія каже, що це можуть бути і великі фонди, і дрібні запити — не тільки військові, а й цивільні, наприклад для підтримки тих, хто втратив житло під час російсько-української війни. Усі звіти публікуватимуть на сайті, прозорість тут важлива, вважає Дарія.
Крім прибутку від продажу гри, на благодійність також будуть надсилатися внутрішньоігрові донати. Це не обов’язкова складова гри, каже Дарія. Людина може заплатити лише раз — власне придбавши гру. Але також є варіант підтримати фонди і під час проходження ігрових сюжетів.
«У грі є сюжетні лінії: можна затусити з військовими і грати за них, відповідно допомагати воїнам. Можна — рятувати тваринок, допомагати своєму кварталові, літнім людям тощо. Тобто ти обираєш напрям волонтерства у грі, і якщо добре її проходиш, то з’являється посилання на фонд відповідного спрямування. Який це має вигляд? Припустимо гравець пройшов гру і врятував 100 котиків, у нього відкривається можливість задонатити людям, які насправді зробили це під час війни», — пояснює Дарія.
Серед сюжетів — реальна історія порятунку слона із зоопарку під обстрілом. Друзі та знайомі команди самі брали участь у такій «операції», де звірів — включно з великими хижаками, такими як тигри, вивозили цивільними автівками у безпечне місце. Ще один сюжетний поворот пов’язаний з переживанням бойового стресу військовими. Усі емоції персонажа засновані на історіях, які команда —не лише розробники, а й волонтери, кризові психологи, друзі й кохані військових — чула від них і допомагала їм пройти.
Сюжетну лінію голови ОСББ будинку, в якому живе головний герой (чи героїня) в основному писала київська частина команди, яка сама бачила й активно брала участь у підготовці міста до можливої облоги. Дарія каже, тут є елементи від серйозних речей на кшталт лаштування барикад, забезпечення сил ТрО та розчистки підвалів під бомбосховища, до панічного замальовування ворожих міток фарбами з балончиків.
Команда має досвід не лише геймдизайну, а й волонтерства — до створення гри дотичні і колишні військові, і близькі воїнів, і ті, що змушені були виїхати під час повномасштабної війни. Дарія каже, що навіть вели хронологію новин з 24 лютого, щоб не забути якихось деталей при розробці історії.
«Всі ми намагаємося спати, їсти й ходити на психотерапію, робити манікюр або качатися в спортзалі — вже кому що допомагає. Коли ми писали механіку гри про те, що гравець витрачає на будь-яку дію або своє психічне здоров’я або фізичне, або гроші, ми писали це з власного волонтерського досвіду», — каже Дарія.
З 2014 по 2016 рік Дарія брала участь у волонтерській групі «Пластир», потім вона на певний час відійшла від організаційної роботи, здобула психологічну освіту і допомагала постраждалим як психологиня. А після повномасштабного вторгнення разом з друзями заснувала вже новий фонд — UAF Coin.
У фонді створили українську криптомонету для підтримки Збройних Сил України. Увесь прибуток від її продажу направляють на поточні потреби військових та наближення перемоги. Але підтримати фонд можна не лише придбавши криптомонети, а й просто задонативши на рахунок.
Частина команди гри волонтерить і в фонді — обробляє заявки, займається СММ, фандрейзить.
«Зараз ми зосереджені на допомозі військовим: доставляємо машини, дрони, форму, покриваємо дрібні запити. Ми невеликий фонд, що оперативно і швидко закриває потреби малих підрозділів. Розуміємо, що великі фонди закривають потреби на рівні бригад, більш масштабні проекти, вони мають інші джерела фінансування. А ми — можемо швиденько пару дронів комусь відправити буквально за кілька тижнів», — розповідає Дарія.
Побачення у давній Скіфії
У команді, що працює над грою, є геймдизайнери з 5-8 роками досвіду в індустрії. Є досвідчений письменник та редактор. Для створення візуалу запросили дитячу книжкову ілюстраторку. Дарія каже, що напівмультяшна графіка пом’якшує загальний настрій гри.
Студію Tsebro Games створили спочатку під гру «One More Day». Але вже триває робота не лише над симулятором про волонтерів. Дарія каже, що зараз працюють ще й над жанром інтерактивної романтичної новели про давню Скіфію:
«Банальний приклад — всі ми знаємо, хто такий кардинал Рішельє, з ким за його часів воювала Франція. Але не тому, що дуже любимо історію Франції, просто читали «Трьох мушкетерів», емоційно співпереживали і всотували в себе історичний контекст. Ми вирішили використати цей принцип для української історії. Тож тепер соціологині, історичні консультанки, психологині окремо працюють над сюжетами такої гри романтичних побачень з трьома скіфськими принцами. Можна обрати, кого посадити на престол і побачити, які це буде мати наслідки».
Ця гра має на меті ознайомити з історією в ненав’язливий спосіб, тож гра або буде безплатною для українців, або порівняно недорогою, каже Дарія. Але буде можливість здійснювати покупки всередині гри — для аксесуарів чи кращої сюжетної гілки. А поки команда готується до старту продажів «One More Day» — скоро почнуться кампанії на платформі Steam і Спільнокошті. Симулятор про волонтерство можна підтримати донатом ще на одному ресурсі.
