Рейтарська — київська вулиця неподалік Золотих Воріт, яка за останні роки перетворилася на такий собі район у районі, що став Меккою для креативного кластеру. На Рейтарській працюють шоуруми брендів сучасного одягу, кав’ярні, кафе, бари, галереї та барбершопи. Зайти на Рейтарську в будь-яку годину дня означало побачити групи стильно одягненої молоді, яка попиває коктейлі або насолоджується фільтр-кавою.
Свого часу резиденти історичної вулиці вирішили її відреставрувати. Для цього вони влаштували серію денних вечірок Block Party. Вулицю перекривали й робили на ній теплий і креативний івент — зі стійками їжі, дизайнерським одягом, крафтом та музикою.
На цих вечірках збирали гроші для реставрації вулиці. Однак з початком війни сенс у вечірці відпав — до липня 2022 року, адже в останні вихідні місяця стало відомо, що Block Party повернувся до Києва, з новими завданнями та в іншому місці. Цього разу захід влаштували на Арсенальній, перетворивши частину площі біля Kyiv Food Market на благодійний ярмарок для збору коштів у фонд «Район №1». Він з квітня займається відбудовою сіл та селищ, які перебували в російській окупації. До фонду частково увійшли вихідці з Рейтарської та волонтери, які захотіли допомогти країні в тилу.
Вечірки у воєнний час
На Block Party було декілька локацій, які чимось нагадали Київ та його івенти у довоєнні часи: пуфи на газоні, стійки з кавою, настільний теніс та легка музика. Але всі інші локації, навпаки, свідчили про реалії. Замість звичної барахолки — продавці, які вказують, що відсоток з продажів перераховують на ЗСУ. Замість барів на відкритому повітрі — стійки з коктейлями у бомбосховищі. Та й донат при вході на роботу фонду теж досить красномовний.
Однак найголовнішим нагадуванням про війну стала виставка тематичних робіт, яку теж розмістили у бомбосховищі. На ній були відео волонтерів, які допомагають відновлювати міста, фото з деокупованих регіонів та ілюстрації, які переосмислюють біль українців. Авторами стали, зокрема, учасники «Район #1». Андрій Копиленко, співзасновник фонду, розповідає, що майже всі арти з виставки розкупили ще в перший день заходу, що здивувало всю команду.
«Забрали 90% всіх картин, фото та постерів. Це був розрив», — каже Андрій.
Головною метою заходу було зібрати гроші на металочерепицю та завершення ремонту школи в Горенці. Організатори не знали, як знайти їх швидко. Тоді виникла ідея провести благодійний ярмарок, який заодно б нагадав людям про війну.
«До повномасштабного вторгнення я організовував івенти, то й під час нього проводив тематичні заходи у Празі та Львові, — розповідає Андрій. — Тоді мене здивувало, як люди швидко забувають про війну. Всі сміялися, танцювали та розважалися в інший спосіб. Тоді я подумав: яке Block Party, це недоречно. Але потім мене переконали, що захід треба провести, бо багато людей досі не знають, що відбувається у деокупованих містах. На додачу, наш захід був про благодійність, а не про відпочинок. Я вважаю, що якщо й проводити івенти у війну, то тільки у такому форматі».
Повоєнне прибирання
«Район №1 Block Party» став другим заходом фонду для масового збору донатів з благодійною метою. Три місяці волонтери та організатори за власний кошт і пожертви миють, чистять, прибирають та герметизують приміщення у деокупованих регіонах неподалік від Києва. Допомагають як із локальними запитами на відбудову приватних будинків, так і зі школами чи садочками.
За цей час волонтери встигли зробити вилазки до Гостомеля, Бородянки, Бучі, Ірпеня, Мили, Макарова, Мощуна та інших містечок із уже кривавою історією «руського міра».
Андрій Копиленко пригадує, як 18 квітня він із 30 волонтерами приїхав на свою першу вилазку у Гостомель. Їм довелося побачити селище ще до глобального прибирання: навколо руїни, люди готують їжу на вогнищах, без світла, води й газу. Тоді ні місцеві адміністрації, ні жителі не знали, що робити далі. Тому протягом двох днів Андрій з колегами лише прибирали залишки війни й шукали завдання, у яких можуть бути корисними.
На сьогодні фонд має вже понад тисячу волонтерів, які їздять на об’єкти та здебільшого займаються саме герметизацією приміщень — латають дірки, лагодять дахи, вікна та ін. Це для того, аби приміщення бодай простояли до основної відбудови державою, оскільки їх вже псують погода та час. Волонтерів збирають в окремому телеграм-чаті, а перед поїздками ділять за групами. Протягом тижня подібні поїздки можуть бути чи не щодня, часом — по 3-4 на день. Завдяки цьому на сьогодні команда волонтерів загерметизувала та зачистила 24 об’єкти, з яких вісім уже придатні для життя.
«Ми не відновлюємо будинки до стану на ранок 24 лютого, хоча спочатку мріяли саме про це. На жаль, у нас немає таких ресурсів. Тому на сьогодні наша основна мета — зробити так, аби у приміщенні принаймні можна було жити», — пояснює Андрій.
Мотивацію влаштовувати подібні поїздки співзасновник фонду пояснює так: з початку війни він волонтерив сам — допомагав бійцям. Одного разу довелося відвезти американського військового під Херсон та побути з ним у «сірій зоні». Андрія шокувало, в яких умовах живуть місцеві. Тоді хлопцю спало на думку почати допомагати тим, хто пережив окупацію, оскільки натоді ними мало хто опікувався. Андрій зателефонував ще одному Андрію (Титаренку — співзасновнику фонду) — і так почалося волонтерство, яке переросло у повноцінний фонд «Район №1».
«Кожна людина з деокупованого регіону має свою історію, яка вражає. Серед людей, яким допомагаємо, часто зустрічаються сім’ї, де хтось загинув. Буквально на днях ми повернулися з Кухарів, де з кулемета розстріляли 10-річного хлопчика, який просто вийшов надвір подивитися, хто їде. Якщо до зруйнованих будинків можна звикнути, до цього — ніяк», — видихаючи, каже Андрій.
Як обирають об’єкти для відновлення
Спершу волонтери самі ходили деокупованими містечками та питали у людей про необхідну допомогу. Сьогодні до фонду звертаються напряму — через соціальні мережі або пошту. Волонтери збирають інформацію та оцінюють запит, після чого на локацію виїжджають скаути для огляду. Якщо запит актуальний, починаються збори та формування груп охочих допомогти.
Щодо фінансів, то їх постійно не вистачає. Якщо спочатку волонтери вкладали в роботу суто власні кошти, то зараз залучають донати. За три місяці вдалося зібрати близько мільйона гривень. Однак цього недостатньо, оскільки відбудова лише одного будинку з середніми пошкодженнями коштує близько 400 тисяч. А ще потрібно покривати організацію самих поїздок.
«Дорога, харчування, закупка інвентарю — це потрібно оплачувати, — розповідає Андрій. — На додачу, після робіт треба вивозити будівельне сміття. Лише за цю роботу сума може перевищувати 20 тисяч гривень. Ми підрахували, що за таких обставин одна «вилазка» коштує нам близько 40 тисяч. То чи вистачить грошей на відбудову, яка вартує мільйонів?», — риторично запитує Андрій.
Однак також «Район №1» влаштовує благодійні заходи. У липні у Франції відбувся івент, на якому вдалося зібрати 12 тисяч євро. Ще 150 тис грн Block Party зібрав за два дні. Проте загалом фонд планує залучати партнерів, які б могли оплачувати роботи з відновлення будинків.
«Люди донанять та доєднуються до нашого волонтерства, бо бачать, що ми це робимо щиро, — каже Андрій. — Наша діяльність прозора, у нас немає інших мотивів, аніж допомогти».
Підтримати фонд — за цим посиланням.
Долучитися до волонтерів — за цим посиланням.
