Тепле полум’я свічки може стати не тільки прикрасою дому чи святкового столу, а й зігріти воїна або освітити бліндаж. Адже війна вносить корективи у життя будь-кого, а часом і змінює значення речей навколо. А як знайти нове призначення звичних предметів та допомогти війську, знають люди, що роблять свою справу з любов’ю та відданістю.
Львівська свічкова мануфактура — саме таке підприємство. Як вони налагодили роботу під час війни та працюють на потреби військових, а також — як свічка стає не тільки символом затишку, а й приносить відчуття дому та тепла на передовій, читайте у нашому матеріалі.
Термоакумулятор: чому така «консерва» незамінна на фронті
Своєрідним девізом Львівської свічкової мануфактури можна вважати вислів: «Коли свічка більше, ніж світло». Це символ затишку, сім’ї, особливий предмет, що може перетворити будь-яку вечерю на магічну, а також стати чудовим подарунком. З початком великої війни девіз набув ще більше значень, адже тепер свічка — це ще й захист і тепло для наших воїнів.
Термоакумулятор — це свічка з парафіну, залита у консервну банку. За гніт у ній править особливо складений гофрований картон. Спеціальна установка дає змогу щільно закрити банки. Така «консерва» може легко і швидко обігріти солдата, розігріти їжу або ж стати джерелом світла. Нагріти консерву можна на буржуйці або кинувши в окріп на 10 хвилин.
Парафін плавиться при невеликій температурі (60 градусів за Цельсієм) та акумулює в собі велику кількість тепла — і обігріває людину протягом 4 годин. Для того, аби підігріти на термоакумуляторі їжу, треба відкрити банку і запалити гніт. Таким чином одна невелика «консерва» стає дуже потрібною річчю на фронті.
«З ідеєю виготовлення термоакумуляторів на основі парафіну до нас звернувся Український католицький університет. Сама ідея виробів належить мешканцеві Миколаєва, волонтерові Олександру Ліпатнікову. А його 16-річний син справу батька вдосконалив. Разом із волонтерами з УКУ Сашко Ліпатніков знайшов парафін, спеціальні банки, ми ж надали устаткування та приміщення.
У виготовленні термоакумуляторів брали участь і наші майстри. Загалом за два місяці ми зробили понад 7000 акумуляторів. Віримо, що спільними зусиллями, коли кожен буде працювати на своєму фронті, ми переможемо ворога», — розповідає засновник Львівської свічкової мануфактури Андрій Сидор.
Соціальне підприємство: як допомагають жінкам і хворим дітям
Львівська свічкова мануфактура — це сімейна справа Оксани та Андрія Сидорів, що розпочала роботу у 2013 році. Майстри вручну створюють свічки з рослинного та бджолиного воску чи парафіну, добирають аромати, формують святкові колекції.
Також це соціальне підприємство, тому допомога тим, хто цього потребує, стала важливою частиною свічкової справи. Наприклад, у співпраці з громадською організацією «Народна допомога» команда фінансово підтримувала поточні витрати Жіночого кризового центру та працевлаштовувала жінок із центру в майстерні.
А цьогорічну великодню колекцію свічок майстерня присвятила Владиславу Камінному — хлопчику зі СМА (спінальна м’язова атрофія, спадкова хвороба, що вражає спинний мозок та призводить до паралічу), що потребує дорогого лікування. 25% вартості кожної проданої свічки віддавали на допомогу. За час великодніх свят завдяки небайдужим покупцям вдалося зібрати 50 000 грн для дитини — усі кошти перерахували на благодійний рахунок Владислава.
Майстерня часто ініціює благодійні проєкти та підтримує соціальні ініціативи. Це був свідомий вибір з самого початку існування бізнесу.
«Бути соціально відповідальними — критично важливо для нас. Найбільший виклик — це розуміння того, де наша допомога буде найбільш ефективною. Але ми впевнені, що великі зміни робляться маленькими кроками. Зокрема, зараз 10 відсотків від вартості кожної свічки ми перераховуємо лікарні “Охматдит”, які опікуються дітьми, що постраждали внаслідок військової агресії рф», — каже Оксана Сидор, засновниця Львівської свічкової мануфактури.
За діяльністю майстерні можна стежити на їхньому сайті чи на інстаграм-сторінці.
Що змінилося під час війни
Війна значно вплинула на команду: з початком повномасштабного вторгнення майстерня повністю зупинила роботу. Частина команди виїхала за кордон, дехто залишився у Львові та волонтерив. А невизначеність попереду — лякала.
«Все, що мало значення, втратило свій сенс, все, що так довго будували, стало нікому непотрібним. Свічки — це ж товар не першої, не другої і навіть не третьої необхідності. Ми це усвідомлювали. Лише наприкінці березня почали думати як бути далі, як будувати бізнес і, головне, як зберегти команду», — каже Андрій Сидор.
Проте, коли люди роблять те, що люблять і вірять у свою справу — все вдається.
«Оскільки у Львові було більш-менш спокійно, ми вирішили частково відновити діяльність: спочатку онлайн, а через тиждень вже почала працювати й крамниця на площі Музейній — навіть в умовах війни людям хотілося додати затишку домівкам на Великдень», — ділиться Андрій Сидор.
Тож майстерня зуміла продовжити роботу, зберегти команду у повному складі та навіть будувати плани на зимовий сезон — із вірою у ЗСУ та перемогу України.
