Волонтерські центри виникали в оточеному місті у його найгарячіші дні та продовжили свою роботу після деблокади. Розповідаємо три історії злагодженої волонтерської роботи у Чернігові та області.
Балсанка: підмога військовим
На восьмому році волонтерства чернігівка Ольга Палькова-Свірчевська воліла призупинитися й подбати про себе. Але наприкінці лютого з вікна своєї квартири на околиці міста побачила, як тероборона копає окопи. А в Олі з чоловіком була лопата.
«Балсанка» — це волонтерське об’єднання, яке допомагає військовим підрозділам гуманітарно й соціально — виплатами для жителів Чернігівщини. Ядро об’єднання — люди з різних сфер. Наприклад, Ольга Палькова-Свірчевська як волонтерка з 2014 року допомагає війську, Анастасія Улюшева до війни була комунікаційницею, Тетяна Романова займалася розвитком територіальних громад, Олександр Вайло — був підприємцем.
Утім, у перші дні повномасштабної війни «Балсанка» стала гуртом людей, які хотіли щось робити. Кооперувалися через знайомих та чат «Хоббіт збирає друзів», який Оля створила для свого дня народження. Тоді команда робила буквально все.
«Було так, що телефоную секретарю міськради: що треба? Треба блоки. Добре, шукаємо блоки, бус, навантажувач, водіїв і пальне», — розповідає Оля.
Запити змінювалися щогодини: від ліків та шин до рук у морг. Допомога працівникам, каже Оля, потрібна була після авіаудару по житловому кварталу 3 березня. Опівдні лише на одній вулиці загинуло пів сотні людей. І це був лише один із чотирьох авіаударів того дня.
Команда працювала дистанційно, аж доки в Чернігові не зник зв’язок. Витративши кілька днів на те, щоби знайтися, волонтери зібралися разом.
У березні команда налагодила доставку гуманітарних вантажів до Чернігова. Через знайомих у різних містах шукали військову амуніцію, їжу, підгузки. Місто на межі повної блокади потребувало всього. Команда організовувала супровід вантажів: Тетяна Романова сиділа на телефонах, дізнаючись та передаючи водіям маршрут, де сьогодні менше шансів опинитися під обстрілами.
Усе, що отримували, команда сортувала й розподіляла між чернігівськими волонтерськими центрами за їхнім профілем.
«Це була наша перша специфіка — сортувально-логістичний центр. Зустрічали буси, на безпечних точках перевантажували все в наші, завозили до міста, сортували, бо в той час пакували в коробки все без розбору, і передавали далі», — говорить Анастасія Улюшева.
Якоїсь миті, пояснює Анастасія, вони почала отримувати багато цивільних запитів від містян. Передаючи ці звернення до профільних волонтерських центрів, команда задумалася: «А скільки людей взагалі залишилося в Чернігові?».
Це було важливе запитання, аби зрозуміти, чи місто має досить запасів, щоби триматися. Влада намагалася оцінити кількість чернігівців, які виїхали, але підрахунки були приблизними.
«Потрібно було буквально порахувати людей по будинках. Зрозуміти, скільки там дітей, маломобільних чи тих, хто міг вижити самотужки», — розповідає Анастасія. Дівчата почали шукати добровольців, які погоджувалися обійти будинок або й вулицю.
Перші польові підрахунки команда передала владі. У той час В’ячеслав Чаус, голова ВЦА, збирав зустрічі з волонтерами. Так вирішили розширити кількість волонтерських центрів, аби стовідсотково охопити всі райони міста. Два райони на себе взяла майбутня «Балсанка».
Коли 31 березня росіяни почали відступати від Чернігова і з’явилася дорога до Києва та інших міст, команда кинулася «запасатися». У перші тижні всі чекали повторного наступу.
«Це був час непевності. Люди виходили з підвалів і не знали: чи варто щось починати, чи скоро знову почнуться обстріли», — говорить Настя.
Команда використала «тишу», аби завезти якомога більше гуманітарки і створити склад, із якого забезпечуватимуть людей, якщо місто знову опиниться під артилерією без магазинів, інфраструктури та комунікацій. У перший тиждень вони завезли до Чернігова 20 тонн продуктів та інших речей.
Наступ не повторився й вантаж допоміг підтримувати два міські райони в перший місяць після деблокади. У квітні продукти хоч і з’явилися, але в багатьох не було чи не залишилося грошей.
До травня місто прибралося й відновилося. Багато містян змогли подбати про себе та своїх рідних самі. «Для мене сигналом про зміну ситуації стало те, що один із наших волонтерів повернувся на роботу», — каже Оля Палькова-Свірчевська. Команда мала або розійтися, або трансформуватися.
Власне так з’явилося волонтерське об’єднання «Балсанка». «Чому ми не розійшлися? Бо війна не закінчилася», — пояснює Настя. Команда перейшла на рівень стабільної організованої волонтерської спільноти, щоби «грати в довгу».
Теперішній профіль роботи: амуніція, авто, продукти та інші речі за запитом військових. «Ми допомагаємо чернігівським військовим, де б вони не були. Чи на нашому кордоні, чи під Херсоном», — говорить Оля. Ще один профіль команди — соціальні виплати й гуманітарна допомога постраждалим. Також у роботі соціальне таксі. Команда розгортає співпрацю з закордонними громадами, збираючи кошти на потреби міста та її захисників.
Щодо назви. Що таке «балсанка»? У Чернігові так називають пляшку. За цим словом не важко розпізнати в людині чернігівця чи жителя області.
Бо можемо: прибрати місто
Волонтерська ініціатива толок «Бо можемо» виникла у відповідь на те, яким, відступивши, по собі лишили Чернігів російські військові. Деякі райони Чернігова, особливо околиці, залишилися грудами каміння та цегли.
«Ці руїни на тлі мокрого та сірого квітня здавалися такими, які неможливо розібрати», — говорить Андрій Галига, співорганізатор ініціативи.
Андрій — електрик, який під час бойових дій продовжував працювати в критичній інфраструктурі міста. Одразу після деблокади він із колегами відновлював електропостачання, адже в деяких районах його не було з перших днів повномасштабної війни.
Тоді він роздивлявся руїни, обдумуючи, що можна з цим зробити. Сам він написав пост у фейсбуці, пропонуючи свої руки чернігівцям, які не мали як собі допомогти: полагодити кран, щось забити, поремонтувати світло.
Одного дня до Андрія звернулася жінка зі зруйнованої вулиці Ніни Сагайдак. Жінка попрохала подивитися її знищений будинок. Вона просто хотіла спитати: «З цим узагалі можна щось зробити?».
«Прийшов і бачу, що роботи на одного — можна вмерти. Тоді і з’явилася ідея: чому би не збирати в місті толоки? Спробувати разом розчистити ці завали, аби людина, яка планує відбудову, мала з чого почати», — говорить Андрій.
Так почалися спільні толоки у зруйнованих районах. Якщо спершу збиралося шість людей, то згодом — сорок. У серпневу суботу толока нараховувала кілька сотень людей. Люди працювали одночасно у восьми дворах.
Толоки збираються в будні після 18:00 або у вихідні на весь день. Долучитися можна будь-якої миті й на ту кількість часу, яку маєте. Приходять люди різних професій: від айтішника до медика.
«Бачите, під’їжджає біла машина. Це дуже відома в Чернігові лікарка. Вона приїхала тягати цеглу», — говорить Андрій перед воротами одного зі зруйнованих дворів.
Найперше волонтери беруться розібрати завали. Намагаються відділити придатні матеріали від сміття. «З цього будинку маємо три тисячі червоних цеглин. Сьогодні ціна однієї — 8 гривень. Тобто це десь 16 тисяч гривень для родини, які ми дістали з-під завалів».
Спершу люди робили все, що не потребує професійних навичок будівельників: докладали стіни, складали тимчасове житло, стелили дахи. «Гуртом, без професійної підготовки, дах стелиться за вечір», — пояснює Андрій.
На рахунку «Бо можемо» понад тридцять локацій. Нині волонтери починають більш профксійні роботи — завдяки тому, що з’являються спонсори, які дають матеріал та інструмент. Також матеріали закуповують на донати.
«На толоки приходив хлопець. Тихо працював допізна. А потім нам підказали, що в нього самого розбитий дім. Але він готовий був допомагати іншим. Відповідно, ми готові допомогти йому. Були дві дівчинки, які побували на толоках, а тоді організували подібні в себе на вулиці. Це надихає продовжувати», — говорить Андрій.
Залізний кулак Чернігова: ремонтувати школи та допомагати військовим
«Залізний кулак Чернігова» — це волонтерське об’єднання чернігівців із різних куточків світу. «Моя рідна сестра — чернігівка, яка живе в Бельгії. Таких у світі чимало. З першого дня всі вони хотіли допомогти своєму місту, — говорить журналістка Ольга Чижова, співорганізаторка та українська координаторка ініціативи. — Ми почали об’єднуватися, щоби збирати й доставляти гуманітарні вантажі з Європи аж до Чернігова, де ситуація була критичною».
Більшість питань вирішували через спільний чат у телеграмі, куди приймали після короткого тесту: «Де в Чернігові стометрівка?». Хоч майже всі були не знайомі, вчилися довіряти одне одному.
До Чернігова в березні завозили найперше їжу, ліки й гігієну. Їх активно збирали європейці. Втім везли й генератори, ковдри, ліхтарики — усе, що було корисним. Для обласної лікарні команда дістала три великі генератори, які могли би живити весь заклад, адже Чернігів у середині березня залишився без світла. Та саме тоді, коли генератори мали доставити, росіяни підірвали міст — останні в’їзд та виїзд із Чернігова. Щоби викрутитися, волонтери змогли купити більше маленьких генераторів. Їх вдалося переправити в оточений Чернігів на гумових човнах.
На потужні генератори потрібні чималі гроші. Оля Чижова із сестрою Оленою у своїй медійній роботі співпрацювали з міжнародними організаціями. Їх вони активно залучали до допомоги Чернігову. Це й Міжнародна організація з міграції ООН, фонд «Відродження», German Marshall Fund, Посольства України в Туреччині, Угорщині, Казахстані.
Після деблокади Чернігова, волонтери Залізного кулака спрямували сили на інші напрями. Основних нині два — допомога військовим та ремонт чернігівських шкіл. Адже після місяця бомбардувань та обстрілів 27 із 34 шкіл пошкоджені. Деякі зруйновані цілком.
«Наша подруга з дітьми виїхала за кордон і там почали робити тканинних янголят для шкільної ярмарки, — розповідає Ольга. — Ми подумали, що інші батьки з дітьми у своїх нових школах могли би також виготовляти таких янголят та збирати кошти на ремонти чернігівських шкіл».
Проєкт має назву «Янголи Свободи». На його сайті батьки, які живуть нині в інших країнах, можуть завантажити інструкцію з виготовлення іграшки, плакати для організації збору коштів п’ятьма мовами, а також фото та відео зруйнованих чи пошкоджених шкіл. Сьогодні таких янголят виготовляють українські діти в Каліфорнії, Берліні, Рейк‘явіку й десятках інших міст.
Першочергово «Янголи свободи» допомагають замінити розбиті вікна в чотирьох міських школах та одній сільській школі в Количівці, біля Чернігова. Під час боїв за місто Количівку неодноразово обстрілювали.
До невеликих коштів, які збирають діти, волонтери залучають і більші донорські кошти. «Роботи в школі № 35 виконали за кошти Ukraine TrustChain, а в школі № 27 ставитимуть вікна на пожерти бельгійського абатства міста Грімберген», — розповідає координаторка Ольга. У липні проєкт зібрав 560 тисяч, а загалом із травня вже 729 тисяч.
Водночас «Залізний кулак» продовжує реагувати на всі запити. Ліки, ковдри, продукти в громади — усе це продовжують привозити, підтримуючи область та місто.
Гайд. Чернігів
Де поїсти
ПРОЄКТ — кафе в Чернігові, яке відкрилося після бойових дій. У закладі відбуваються благодійні концерти, джазові вечори, стендапи. Вхід за донати, які передають на ЗСУ.
Проспект Миру, 21-а
La Pizza Espresso — на базі піцерії працює благодійний фонд «Іскра добра». Під час бойових дій в області заклад годував військових та працівників критичної інфраструктури, роздавав їжу постраждалим районам. Також фонд відбудовує зруйновані помешкання. Поїсти тут — підтримати волонтерську справу.
Івана Мазепи, 37-б
Проспект Лук’яненка,2
Coffee corner Чернігів — кав’ярня в центрі міста, яка час від часу оголошує благодійні акції. Наприклад, увесь дохід від кави за один день заклад передав ЗСУ.
Проспект Миру, 31/87
Софра. Кримськотатарська кухня — з кожної порції чебуреків 20 гривень заклад передає на ЗСУ.
Проспект Миру, 21
Куди піти
Зеленка лавка — це магазин сувенірів від місцевих майстрів та майстринь. У лавці продаються роботи коваля Дениса Ромодана, який загинув, захищаючи Чернігів. Гроші від продажів передають родині військового — дружині та доньці. Для військових у магазині є постійна знижка.
Проспект Миру, 13
Чернігівський історичний музей імені Тарновського — музейники вже збирають артефакти цієї війни та організовують виставки. Наприклад — «РАШИZМ=ФАШИZМ. Чернігів 1941–2022». Виставка присвячена подіям російсько-української війни в Чернігові в лютому-березні 2022 року та обороні міста під час німецько-радянської війни 1941 року. Купуючи квитки до музею, ви також підтримуєте його існування та відновлення після бойових дій. Графік: понеділок — п’ятниця з 9:00 до 16:30.
Музейна, 4
Прогулянки з історіями: екскурсії Черніговом від Володимира Пилипенка — історик Володимир Пилипенко час від часу проводить екскурсії, кошти з яких передає чернігівським волонтерам.
Маршрут встановлює екскурсовод
