Проєкт Victoria Hand Project був створений вісім років тому в Канаді інжеренами, його мета — допомогти забезпечити протезами рук тих, хто втратив верхні кінцівки. Для вирішення задачі була розроблена технологія 3D-протезування та система пошуку партнерів в різних країнах. Інженери діляться технологією, забезпечують необхідними матеріалами, а лікарі працюють з пацієнтами і виробляють протези для них (важливо розуміти, що під кожен окремий випадок потрібен конкретний вид протезу, і чи підходить пацієнту цей тип протезування, вирішують лікарі). Як все працює, розповідає генеральний директор проєкту Майклом Пейроне.
На сьогодні за допомогою 3D-друку команда спеціалістів із Університету Вікторії створює протези рук, а також готує кваліфікованих працівників у 14 країнах світу й забезпечує їх обладнанням. Фінансується проєкт коштом приватних доброчинців, а також комерційних організацій та фондів по всьому світу.
Створення 3D протезу руки займає декілька днів, собівартість одного пристрою — 100-150 доларів (це вартість матеріалів). Наразі Victoria Hand Project вже допоміг більше 250 людям у різних країнах. Серед них, зокрема, Кенія, Єгипет, Уганда, Непал, Гаїті, Гватемала, Камбоджа, Еквадор, Канада, США та ін.
На початку 2023 року проєкт розширив діяльність на Україну. Представник ініціативи відвідав дві партнерські клініки у Львові та Вінниці, щоб провести початкове навчання локальних спеціалістів, налаштувати обладнання та продемонструвати роботу пристрою.
Отримані від доброчинців кошти наразі повністю забезпечать високоякісне протезування 100 українців, які втратили кінцівки через війну. Команда проєкту впевнена, що може закрити ще більшу кількість запитів після повномасштабного старту в Україні.
«Все почалося як університетський проєкт»
Першочергово ідея, що стала основою проєкту, з’явилася у доктора Ніка Дечева, професора машинободування в Університеті Вікторії (Канада). Cьогодні він є засновником і головним технологом організації. Тоді, на початку історії, він збирав однодумців, які би зотіли допомагати людям, які втратили кінцівки. Майкл Пейроне долучився до ініціативи в 2014 році під час років студентства в вищезгаданому університеті, де він вивчав біомедичну інженерію. Для тодішнього студента все почалося з цікавості, а вже згодом він побачив, що ця технологія може змінити світ. Працюючи над Victoria Hand Project та займаючись волонтерською діяльністю, Майкл отримав багато досвіду й знань. З 2017 року це стало його основною діяльністю.
«Victoria Hand Project почався як університетська дослідницька робота, — говорить Майкл. — Він створювався з метою побачити, наскільки реально створити протези рук за допомогою технології 3D-друку. Команда доктора Дечева зробила пробний тест у Гватемалі й опісля місцеві учасники проєкту просили залишити їм пристрої для подальшого використання. Це й наштовхнуло на ідею започаткувати організацію, яка б забезпечувала такими протезами людей по всьому світі. З того часу вона почала рости й працювати в різних країнах».
Наразі команда ініціативи створює технологію протезування, шукає партнерські клініки та навчає персонал, як використовувати цю технологію і робити протези рук безпосередньо на місцях. Victoria Hand Project забезпечує партнерів 3D-принтерами, 3D-сканерами, різними інструментами, а також частинами протезів рук.
На постійній основі в проєкті, крім Майкла, працює троє людей. Також до команди регулярно долучаються студенти-волонтери. Минулого року їх було 50.
«Ми досі працюємо в Університеті Вікторії, — говорить генеральний директор проєкту, — хоча маємо окрему організацію. Це дає доступ до комунікації зі студентами, які зацікавлені в здобутті нових навичок та допомозі людям. Деякі з них думають: «3D-друк — це круто», і тому хочуть вивчити технологію. Але інші бачать ширшу картину: як рука, яку вони допомогли зробити, може змінити чиєсь життя. Для других ця робота стає пристрастю, як свого часу сталося й зі мною. Адже коли бачиш обличчя людей, що усміхаються, це неймовірно».
«Основна перевага: технологія коштує дешево»
Майкл розповідає, що собівартість їхнього протезу руки — 100-150 доларів (це вартість матеріалів). Це — основна перевага 3D-технології.
«Також важливим є те, — додає інженер, — що виробництво відбувається в країнах, де ми працюємо. План полягає в тому, щоб забезпечувати 3D-принтерами клініки. В такий спосіб вони можуть створювати протези рук на місці, що значно пришвидшує процес. Люди можуть відразу отримувати протези, а не замовляти їх з-за кордну і чекати на доставку».
Також за допомогою 3D-принтера можна налаштувати кінцевий продукт:
«Ви можете забезпечити зручну посадку, — говорить Майкл, — це дуже полегшує процес. Спеціаліст задає параметри в принтер і йде займатися іншими справами, поки машина все робить самостійно».
Щоб зробити протез руки, потрібно починати з начерку. Потім за допомогою 3D-друку робляться окремі частини, які далі необхідно зібрати.
«Це може зайняти 2-4 дні, — розповідає Майкл, — залежно від досвіду людини та параметрів 3D-друку. Щоб зробити частину протеза, яка надягається на кінцівку руки, пацієнт має прийти в клініку. Він проходить обстеження, фахівці готують зліпок відповідно до розміру руки, який згодом сканують. Потім створюється модель на комп’ютері, яку використовують, щоб надрукувати 3D-варіант. Частина протеза, що надягається на кінцівку руки, зазвичай друкується 6-8 годин, залежно від розміру».
Деяким людям може не підійти форма кінцівки і це вимагатиме певних модифікацій:
«Команда проєкту, — додає Майкл, — це інженери. Ми працюємо з професіоналами в протезуванні та дозволяємо їм визначити, чи підходить певній людині такий девайс. Це дуже важливо. Хоча ми здобули досвід у протезуванні, але все одно покладаємося на клініки, які проходили спеціальні тренування. Створювати протези рук можна тільки працюючи разом».
«Проєкт спрямований на підтримку локальної системи охорони здоров’я»
Наразі Майкл із колегами працюють в 14 країнах світу, а нещодавно почали допомагати в Канаді та США. Партнерства завжди починаються з особистих зв’язків — через друзів, знайомих або колег. Вони допомагають знайти відповідні клініки, зібрати необхідні кошти та підтримують проєкт у подальшому.
«Так, у Непалі, — говорить Майкл, — є два наших знайомих студенти, які на той час навчалися в університеті. Їх батько — хірургом, який започаткував клініку в цій країні, й ми почали з ним працювати. Це було ще в 2016 році. Коли ці хлопці закінчили університет, вони продовжили нам допомагати».
Директор проєкту розповідає, що команда отримує багато листів із різних країн з пропозицією співпраці.
«Зазвичай ми відповідаємо, — додає інженер, — що дуже б хотіли допомогти, але маємо маленьку команду й мусимо шукати на це кошти. На щастя, збільшення організації дозволяє допомагати все більшій кількості людей».
Наразі команда забезпечила протезами рук більше 250 людей, і число намагаються збільшити щороку. Результат залежить також від можливостей партнерів.
«Наприклад, партнери в Кенії, — говорить Майкл, — можуть допомогати більше, адже мають велику команду, що вже опанувала технологію. Є й інші, в яких процес триває довше. Певні затримки виникали й через пандемію. Зараз, завдяки розширенню діяльності на США, ми маємо можливість допомагати ще більше».
Окрім коштів на матеріали та виготовлення, Victoria Hand Project оплачує роботу спеціалістів, які створюють протез:
«Наш проєкт — про підтримку локальної системи охорони здоров’я. Багато хто очікує, що люди будуть працювати безкоштовно, але наша модель інакша, оскільки ми оплачуємо робочий час лікарів та техніків. Це робить її стійкішою в довготривалій перспективі. Ті, хто задіяний в проєкті, також працюють в лікарнях і кілька разів на тиждень допомагають нам».
Як працюватиме проєкт Hands for Ukraine?
Нещодавно команда почала працювати з партнерами в Україні.
«Ми почали отримувати повідомлення від людей, які нас знайшли у пошуковику. Тут, у Канаді, маємо багато знайомих, які допомагають налагодити контакти по всьому світу. Так ми вийшли на дві клініки у Львові та Вінниці, з якими й будемо співпрацювати у рамках Hands for Ukraine».
Майкл зазначає, що їхня команда не може поїхати у військові зони, як «Лікарі без кордонів» чи «Червоний Хрест». Але вони мають змогу передати знання і технології українським клінікам, які робитимуть протези рук. Так, один ізйого колег, доктор Нік Дечев, поїхав у січні 2023 року в Україну, щоб запустити процес:
«Ми забезпечили дві клініки у Львові та Вінниці 3D-принтерами та сканерами, — говорить Майкл. — У червні наша команда планує побувати в обох місцях і попрацювати з професіоналами на місці, щоб розповісти, як все працює».
Після навчання канадці продовжать надавати українським парнтерам технічну підтримку, а також матеріали та приладдя — пластик, металічні частини. Так українські клініки зможуть виготовляти протези самостійно. Саме таким чином Victoria Hand Project працює з 2016 року з партнерами з Непалу.
«Вони мають наше обладнання, — говорить Майкл, — яке продовжує працювати. Так модель шириться світом. Це довгострокове локальне партнерство».
Майкл розповідає, що лікарі в обох українських клініках спілкуватимуться з потенційними пацієнтам і вирішуватимуть, кому такий тип протезування підходить.
«Одна лікарня приватна, — додає інженер, — й уже має досвід роботи з 3D-друком, інша — державна. Працюючи з різними типами клінік, ми можемо забезпечити доступ до нашої ініціативи більшій кількості людей і побачити, як воно працює в обох випадках».
Victoria Hand Project — це благодійна організація, яка існує завдяки підтримці доброчинців у Канаді та США:
«Мова йде про витрати на обладнання та запчастини, — говорить Майкл, — а також зарплату. Ми допомагаємо людям, які часто не можуть дозволити собі протези. Донати покриватимуть вартість девайсів та більшість витрат, яких потребує клініка».
В подальшому Victoria Hand Project планує розширюватись та посилювати партнерства з клініками по всьому світу.
«Вбачаємо в 3D-друці можливість робити й інші пристрої, — підсумовує Майкл. — Оскільки ми інженери, то постійно шукаємо нові шляхи використання технологій, а також розробляємо власне програмне забезпечення. Наша команда намагається, наскільки можливо, полегшити процес протезування для всіх людей у світі. Ми бачимо, який потенціал можемо реалізувати в проєкті і які потреби закрити, й робимо це».