Кожне місто після початку повномасштабного вторгнення змінилося. Одні — знищені чи пошкоджені російськими ракетами, чекають на відбудову, інші — розширюють міські простори та власні можливості, аби прийняти нових людей.
Чернівецькі організації з нашого списку зуміли стати надійною підтримкою тим, хто цього потребує, — і в перші дні повномасштабної війни, і тепер. Ми поговорили з волонтерами про напрямки допомоги й віру в перемогу.
«Волонтерський рух Буковини»: як рахують дні до перемоги
Двір у самому центрі міста зовні нічим не відрізняється від інших чернівецьких двориків, але це місце особливе. Тут розміщені два фонди, що допомагають людям у час війни.
До дверей «Волонтерського руху Буковини» черга — діти з батьками, старші люди. У самому офісі теж людно — волонтери приймають відвідувачів, фасують речі.
Благодійний фонд працює ще з 2014 року. Звісно, після початку повномасштабної війни роботи значно побільшало. Фокус фонду — допомога вимушеним переселенцям, незахищеним верствам населення, людям з інвалідністю, вагітним, мамам із дітьми, людям похилого віку. Крім цього, постачають засоби тактичної медицини та допомагають шпиталям по всій Україні.
Поки волонтерка Лідія спілкується з нами, люди з черги одне за одним сідають за стіл для реєстрації. У фонду є спеціальна програма, в яку вимушені переселенці можуть внести і свої основні дані, і особливі потреби (інформацію про алергії чи обмеження харчування, наприклад). Після реєстрації отримують QR-код, який волонтери сканують і підбирають відповідну допомогу.
Можна отримати продуктові та гігієнічні набори, дитяче харчування, іграшки. Дещо фонд закуповує за власні кошти, дещо передають благодійники з України та Європи. Ведеться облік, а все отримане і передане записують у спеціальні відомості. Поруч у цьому ж дворику є склад з одягом, де люди можуть підібрати собі потрібні речі.
У попередні місяці був великий наплив — за день встигали прийняти 300-350 людей. Зараз потік зменшився — щодня близько 50 людей, але зменшилися й обсяги допомоги та можливості, каже Лідія.
Вимушено переселені можуть тут отримати і медикаменти, але лише якщо мають призначення від лікаря. Волонтери-фармацевти підбирають препарати за діючими речовинами — багато ліків привозять з Європи.
Співпрацю зі шпиталями налагодили завдяки підтримці італійської організації Cuamm. Це одна з найстарших гуманітарних місій Італії, що працює з ООН. «Волонтерський рух Буковини» підписав з ними меморандум — тож італійці надсилають у Чернівці товари медичного спрямування, ліки, а фонд розвозить допомогу у державні лікарні — вже побували у Харкові та Вінниці, у місцевих лікарнях. Працівники Cuamm щомісяця відвідують чернівецький офіс і всіляко підтримують людей, що постраждали від війни.
Нині діяльність фонду зосереджена на потребах, що виникають тут і зараз, адже тисячі людей втратили домівки і шукають захисту. А кілька років тому «Волонтерський рух Буковини» покривав потреби, наприклад, дитячих лікарень — щоб зібрати гроші, випікали солодощі. За вторговане закуповували апарати для вимірювання слуху для немовлят, кардіографи. Також організовували дитячий мобільний хоспіс, щоб лікарі могли навідуватися до маленьких пацієнтів з невиліковними діагнозами.
Тут встигла сформуватися спільнота. Разом волонтери працюють, відпочивають, беруть відповідальність за інших.
«Лікарі проводять з нашими волонтерами заняття з домедичної допомоги: як накласти турнікет, як діяти під час масових обстрілів, як сортувати поранених. Ми сформували для кожного волонтера тактичну аптечку, щоб постійно носити з собою і в разі атаки бути готовим. Один волонтер може врятувати кількох людей, ми беремо цю відповідальність на себе», — каже Лідія.
Очільницю благодійного фонду Катерину Пономарьову зустрічаємо на вулиці — волонтери якраз обідають.
«Від війни втомилися ті, що її навіть не відчули. А ті, що її відчули, — ні, війна триває 9 рік. Ми втомлюємося хіба від байдужості, від непорозумінь, але не від війни. Поки вона не закінчиться, жодна людина не зможе спати спокійно. Тому ми всі тут працюємо», — каже Катерина.
Вона переконана, що той, хто відчув зворотний зв’язок від надання допомоги, — більше не може зупинитися. Фото з передової чи усмішка дитини, яка пережила евакуацію, але тут знайшла для себе іграшку чи смаколик і щиро цьому радіє, — те, що дає сили.
Катерина розповідає, що на початках — у 2014 році — зібралося багато небайдужих, але з часом частина відсіялася, а залишилися справді готові допомагати. Волонтери часто швидко вигорають або ж сподіваються на швидкий результат.
Від початку повномасштабного вторгнення до фонду долучилися нові волонтери — деякі з них вимушені переселенці з Харкова, Лисичанська. Наприклад, Сергій зі своєю вівчаркою Бером. Тут собаку обожнюють — як інші волонтери, так і відвідувачі.
«Я не рахую дні війни, бо це сумно. Потрібно рахувати, що ми на один день ближче до перемоги. Так легше», — каже Катерина.
Уже в офісі Катерина показує прапор України, який прикрашає одну зі стін. Команда привезла його з Харкова, коли їздили у місцеву лікарню з допомогою.
«Добротворець»: зусилля на військо
Поруч із «Волонтерським рухом Буковини», у тому ж дворі розміщений центр ГО «Добротворець». Ці дві організації об’єднані не лише спільним міським простором, а й людьми — у 2014 році працювали разом, а невдовзі розділилися. «Волонтерський рух Буковини» заопікувався цивільними, а «Добротворець» почав займатися саме потребами військових.
У їхньому офісі з самого ранку люди — збирають черговий пакунок для військового, його дружина прийшла із запитом.
Волонтерка Інна швидко знаходить потрібне. Перебирає ліки, консерви, сухі душі — приносить на стіл. Вона волонтерить з 2014-го. А 24 лютого зустрілися на порозі офісу з іншими волонтерами. Не знали, що робити, але знали, де зібратися. Посипалися запити — тепер вони є щодня.
Керівник ГО Вальтер Шеффер зараз на фронті, тож Леся Михайлюк виконує обов’язки голови тимчасово. Жінка розповідає, що у 2014 році вона, Катерина Пономарьова та Жанна Король об’єдналися у «Волонтерський рух Буковини». Прийшло замовлення на допомогу військовим на херсонському напрямку — після цього почали займатися саме військовими потребами,організація розділилася. У 2015 році хлопці, яким допомагали, утворили ГО «Добротворець», тож Леся Михайлюк залишилася з ними — працює і досі.
«Звертаються до нас часто, запитів багато, намагаємося покривати потреби. Чого немає на місці — шукаємо. У 2014 році ми займалися більше індивідуальними замовленнями, а зараз треба все: тепловізори, квадрокоптери, спорядження. У нас є благодійники, які постійно жертвують гроші. Також робимо різні акції, наприклад, “Шоу професора Сурка” для дітей. Його веде переселенець із Севастополя, приїхав спочатку до Києва, а зараз у Чернівцях. Він проводить різні наукові досліди — так збираємо гроші на потреби війська», — розповідає Леся Михайлюк.
Нещодавно збирали на квадрокоптер за допомогою аукціону картин у місцевому ресторані. Обласна спілка художників приєдналася і вийшло зібрати потрібну суму.
Зараз тут восьмеро волонтерів, які підключаються постійно, всі взаємозамінні, але є, наприклад, медики, які займаються ліками.
Жанна Король показує гордість організації: індивідуальні тактичні аптечки. Саме приїхала партія турнікетів і треба зібрати 100 аптечок на Харків. Жанна волонтерить із 2014 року.
«Ми намагаємося дбати, щоб наші аптечки були наближені до стандартів НАТО, вишукуємо якісне наповнення: ізраїльський бандаж, турнікет. Постійно спілкуємося з медиками на війні. Було таке, що вже закупили і спакували щось, а медики забракували — тож ми все неякісне з аптечок повиймали», — каже жінка.
Волонтерка розкладає на столі все, що має бути в аптечці: спочатку підсумок, бандаж, травматичні ножиці, які можуть розрубати і берці, і метал — щоб дістатися до рани, кровоспинний засіб, пластирі, знеболювальний укол тощо. Важливо правильно спакувати, аби при відкритті нічого не випало, бо тоді важко знайти потрібну річ і врятувати своє або чиєсь життя.
Волонтерка показує, як працюють якісні турнікети і як зупинити кров у домашніх умовах.
«Вважаю, що кожна людина має знати тактичну медицину, те, як зупинити кровотечу — щоб тут, у тилу, бути готовими надати допомогу і собі, і іншим», — каже Жанна.
Її телефон дзвонить кілька разів, приходять нові запити. Що спонукає Жанну до волонтерства?
«Я хочу, щоб мої діти й онуки жили тільки на своїй землі. Щоб ухвалювали власні рішення у демократичній країні, щоб відчували себе вільними».
«Центр молоді Чернівців»: молодіжна організація, що стала гуманітарним штабом
З Олександром Гуляєвим, співзасновником ГО, розмовляємо у офісі — кімнатка невелика, але обжита. На стіні тканина зі стікерами для планування і обговорення, є дошка для записів.
Громадську організацію заснували у 2019 році, ставили завдання створити перший молодіжний центр у Чернівцях. Знайшлася команда ініціативних людей, об’єдналися з представниками міської ради, зареєстрували організацію і взялися до роботи.
«У 2021 році, коли офіційно відкрилася “Резиденція молоді”, наша місія була виконана. Ще до цього ми вирішили розширити нашу діяльність, охопити не тільки центр, а й всю молодіжну політику. Ми створили молодіжний парламент, оновлювали закони в молодіжній політиці, проводили тренінги», — каже Олександр.
«Резиденція молоді» — це комунальна установа, що почала працювати як самостійний проєкт «Центру молоді Чернівців» та місцевого відділу сім‘ї та молоді.
У команді ГО 19 людей — експерти, дотичні до сфери проєктного менеджменту, молодіжної політики, грантрайтингу, фандрайзингу, комунікацій. Після повномасштабного вторгнення «Резиденція молоді» перетворилася на гуманітарний штаб.
«Це було схоже на гасіння пожеж: там виникала якась потреба, ми її закривали, тут хтось вимагав допомоги — ми це робили. Ми розміщувалися у Молодіжному центрі, люди приносили до нас речі, ми розподіляли. Треба було щось вирішити з купою волонтерів — бо всі приходять і не знають, що їм робити. Тож ми створили єдиний телеграм-чат у Чернівцях, куди додавали волонтерів і будь-які запити закидали туди, а охочі відгукувалися. Ми модерували всі ці процеси», — розповідає про роботу організації Олександр.
Попередній досвід багато в чому був помічним — люди вже знали про організацію, довіряли їй.
Була розширена мережа контактів, робота з міською радою. Саме від міськради надійшов запит допомогти врегулювати приїзд вимушених переселенців у місто, видачу гуманітарної допомоги.
Тож «Центр молоді Чернівців» створили диджитал рішення — CRM-систему, в яку працівники могли би вносити дані про людей, які приїжджають. Внесли уже понад 36 тисяч контактів — система досі працює. ГО також організували електронні таблиці для фіксування гуманітарної допомоги, яка прибуває у місто. Олександр каже, що така допомога може здаватися непомітною, але підтримує процеси.
«Прийшов запит, що вивозять дітей з Київської області, — потрібно швидко зробити 300 бутербродів, щоб їх нагодувати, підготувати воду. З’являлися волонтери, інгредієнти, 2 тонни води. Це був другий день повномасштабного вторгнення, ми всі були в шоці від новин. Але тоді я зрозумів: перемога наша стовідсотково. Бо ми самоорганізовані, розуміємо одне одного і конкретні потреби інших», — розповідає Олександр.
Перші місяці на базі «Резиденції молоді» сортували і роздавали гуманітарну допомогу, приймали вантажі і покривали різноманітні потреби тих, хто туди приходив. Зараз же «Резиденція молоді» повернулася до звичної діяльності, але враховує і нові контексти. Взяли на себе завдання інтегрувати вимушених переселенців — так запрацював Молодіжний інтеграційний центр, що допомагає людям реалізуватися на новому місці. Експерти проводять тренінги з соціального підприємництва, проєктного менеджменту, психології тощо.
А «Центр молоді Чернівців» продовжив свою роботу.
«Ми вирішили трохи “перевернути гру” у сфері благодійної діяльності — розуміли, що люди трохи демотивуються часто донатити, віддавати і не отримувати нічого взамін. До нас звернувся наш волонтер та друг Денис Корабльов, організатор стендап-виступів у Києві, і запропонував зробити благодійний стендап. Ми це зробили і зібрали 20 тисяч гривень, закупили рації і відправили їх на Харків бійцям. Поки організовували стендап, вирішували, як продавати квитки. Зробили для цього сайт», — розповідає Олександр.
Так виник новий проєкт. Робоча назва порталу — «Допоможи Україні», а суть — у тому, що будь-яка громадська організація може виставити на продаж свій мерч чи квитки на власні заходи. Так організації отримують платформу для реалізації продукції, а всі отримані кошти йдуть на допомогу військовим. На сайті можна побачити, на що саме збирають і кому передаватимуть закуплені товари.
«Центр молоді Чернівців» як технічний партнер моніторить, скільки квитків продано, налаштовує доставку, збирає кошти на власний рахунок ГО, купує речі для військових тощо. Загалом займається усіма логістичними та організаційними питаннями. Олександр, усміхаючись, називає це «волонтерством під ключ» — достатньо прийти до них з ідеєю, а з втіленням допоможуть.
За допомогою цього порталу уже вдалося зібрати гроші на машину для підрозділу прикордонників. Люди могли не тільки донатити, а й бачити процес збору — скільки зібрали і скільки залишилося.
На сайті реалізують і власний мерч — футболки та світшоти. Олександр створив дизайн і сам охоче носить такі вироби. Кошти з продажу спрямовують на ЗСУ: вже закуповували шоломи, плитоноски, дрон, рації, рюкзаки, берці, штани, наколінники, налокітники.
Роботи вистачає, планів також.
«Хочемо відпрацювати технологію з порталом, розвиватимемо його. Ми переможемо, але люди, які залишилися без домівок, у скрутному становищі — нікуди не зникнуть. Зараз ми націлені на допомогу військовим більше, а ВПО менше, але після війни хочемо зосередитися на саме на їхніх потребах. Адже зараз в області близько 70 тисяч вимушених переселенців — тому запитів багато», — поділився планами Олександр.
Він став учасником координаційної ради ВПО в Чернівецькій області й опікується питаннями житла для вимушених переселенців.
Чернівці для Олександра не рідне місто — хлопець називає себе «ВПО партії 2014 року», адже з рідного Донецька переїхав у Херсон, де вчився в 10-11 класах, а вже вступати приїхав у Чернівецький національний університет. Тож Олександр хоче допомогти тим, хто втратив домівки і переїхав на Буковину.
Куди піти у Чернівцях
Подивитися
Дізнатися більше про місто, прогулятися, поринути в історію можна на благодійних екскурсіях. Вартість — довільний донат, а всі кошти передають на рахунок ЗСУ.
Театр «Темп», Театральна площа, 5 — проводить благодійні покази вистав та збирає гроші на допомогу збройним силам України. Стежте за анонсами!
Поїсти
«Ультра Бабуся», вул. О.Кобилянської, 49/ Кайндля Раймунда Фрідріха, 1 — сімейний ресторан, який відкрили вимушені переселенці зі Слов’янська. Там у них теж був ресторанний бізнес, але через повномасштабне вторгнення довелося шукати прихистку на Буковині.
«Каша маслом», Театральна площа, 6 — релокований ресторан швидкого харчування з Харкова. Перевезли обладнання, меблі та відкрили заклад. Тут працюють люди з Харківської, Донецької, Херсонської області.
«Yoki», вул. Університетська, 15 — доставка суші, яка має кілька віртуальних товарів, які не доставлять вам, але які можна оплатити, а гроші перерахують ЗСУ: сет «Чорнобаївка», сет «Байрактар», десерт «Паляниця».
«Сито», вул. Руська, 263/А, вул. Чорноморська, 4/A, вул. Комарова, 31— мережа пекарень, що з радістю допомагає: наприклад, відправили 2500 пасок для військових, що не мали змоги святкувати Великдень з родинами, та 3000 пончиків.
«Cafe», вул. Університетська, 35 — вимушено переміщений бізнесмен з Донеччини відкрив кав’ярню неподалік головного корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
«Chik Cake», провулок Ентузіастів, 12 — кав’ярня, що радо пригостить смачненьким і поділиться з тими, хто в скруті — команда підтримує центр для мам та дітей, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Послуги
Соціальна перукарня, вул. Університетська, 18 — діє на базі Чернівецького територіального центру соціального обслуговування «Турбота». Тут щосереди та щочетверга нову зачіску можуть отримати вимушені переселенці старші 60 років та люди з інвалідністю.
Прихисток-коворкінг для волонтерів з інших регіонів — ГО «Let’s Do It, Ukraine» створили місце, де можуть проживати ті, хто допомагає іншим. Тут є спальні місця, зона для відпочинку та робоча зона.
Розважальний центр для дітей «Країна мрій», вул. Винниченка, 20— вхід вільний для вимушено переміщених осіб, військовослужбовців ЗСУ, ТРО, АТО, Нацгвардії, дітей з інвалідністю (вт-пт до 12:00).
