Івано-Франківськ задовго до повномасштабної війни мав репутацію міста, яке активно розвиває громадський сектор. Тут створювали культурні та освітні ініціативи, тестували нові формати взаємодії суспільства та влади, запускали бізнеси, які робили простір навколо людей зручнішим та комфортнішим.
Івано-Франківськ обрали як місце тимчасового проживання тисячі українців. Розповідаємо, як змінилося місто під впливом війни.
Промприлад.Реновація: 50 історій успіху
У 2019 році проактивна спільнота Івано-Франківська викупила старий завод «Промприлад» й розпочала його реновацію. Сьогодні це інноваційний центр, який надав понад 300 робочих місць. Метою проєкту було створити креативний кластер, де люди можуть ділитися знаннями та поліпшувати життя одне одного. Тому у «Промприладі» ще до повномасштабної війни регулярно влаштовували освітні, урбаністичні, мистецькі події, проводили лекції й майстер-класи.
З початком російського вторгнення Промприлад.Реновація задля безпеки працював у закритому доступі. Вхід на територію — тільки через персональну акредитацію. Це було вимогою воєнного часу. Та з середини травня повернулись у звичний режим, зараз простір відкритий для всіх охочих його відвідати.
З першого дня великої війни команда проєкту почала працювати на підтримку України. Промприлад.Реновація разом із міською адміністрацією й бізнесами створили Координаційний центр забезпечення спротиву #SaveUkraineNоw і зосередилися на підтримці ЗСУ, а також батальйонів територіальної оборони Івано-Франківська, які відправлялися на передову. #SaveUkraineNоw почав залучати ресурси для першочергових потреб воїнів: інформаційних, правових, матеріальних.
«Ми вже залучили понад 1,7 мільйона доларів та допомогли укомплектувати бронежилетами, шоломами, тепловізорами, автомобілями та іншим необхідним устаткуванням один батальйон ТрО, який відправився на передову. Зараз центр допомагає із забезпеченням батальйонів Прикарпаття вже безпосередньо на передовій», — розповідає Рената.
Другим напрямом став гуманітарний. Партнери працюють, щоб забезпечувати медикаментами, одягом та іншими товарами батальйони і людей, які постраждали від війни. Спочатку це стосувалося тільки Харкова та Сум, але зараз географія допомоги Координаційного центру розширилася.
«На третій тиждень війни ми створили ще одну платформу — центр підтримки бізнесу Save Business Now, бо економіка є одним із найважливіших напрямків під час війни, — розповідає Рената. — У межах ініціативи команда проєкту почала, перш за все, допомагати з релокацією бізнесу. Наразі маємо вже понад 50 історій успіху — це бізнеси, які перевезли свої виробництва й команди в Івано-Франківськ та область».
Наразі фонд Save Ukraine Now регулярно проводить різноманітні благодійні акції. Щодо «Промприладу», то недавно команда проєкту організувала офлайновий бізнес-саміт BRAVE. Спільно з партнерами розробили програму на цілий день за участю 40 спікерів з усієї країни та трьома потоками: експорт, інновації, майбутнє. 50% з продажу квитків команда проєкту спрямувала до фонду #SaveUkraineNоw.
Рената пояснює мотивацію працювати так:
«Криза — це момент, який проявляє і загострює все. Від того, як ми проживемо її, визначається те, ким ми будемо як суспільство наступні 10 років. Хтось часом може ховатися й уникати, намагатися ігнорувати, але наша позиція однозначна: дивитися викликам в очі й тиснути максимально на газ».
Франківський драмтеатр: бігти, щоб не стояти на місці
Івано-Франківський драмтеатр — перший професійний український театр на Прикарпатті. Майже сто років на його сцені показують українську класику, твори західної літератури, а також сучасні вистави.
Але з початком повномасштабної війни театр на певний час припинив роботу. Його команда роздумувала, як існувати далі. Вирішили перенести вистави у великі підвальні приміщення, де до війни театр показував «Гамлета».
«Наразі це місце називається “Сцена-Підвал”, — розповідає комерційна директорка театру Леся Білан. — Вона є п’ятою серед майданчиків театру для показу вистав. Але з початком війни ми не концентрувалися на мистецтві, а думали про те, як облаштувати підвали під повноцінне укриття. У ньому під час повітряних тривог переховувалися містяни, переселенці, актори та люди мистецтва з інших міст.
Потім з’явилася потреба допомагати хлопцям, які пішли на фронт. Так виникла ідея створити на базі театру гуманітарний штаб “Рух опору — Рух допомоги”, який працює донині».
У театрі почали приймати речі, їжу, гігієнічні товари тощо. Спочатку особливих сподівань на це рішення не було, однак за лічені дні обсяги допомоги почали рахувати розвантаженими фурами. Актори та працівники театру замінили сцену на волонтерство.
Також театр почав співпрацю з координаційним центром #SaveUkraineNоw. Якщо партнери здебільшого концентрувалися на допомозі ЗСУ, то театр — на гуманітарних потребах для вимушених переселенців.
«Серед волонтерів міста не було такого, щоб хтось тягнув ковдру першості на себе. Ми виступали єдиним фронтом й допомагали одне одному з необхідними речами», — каже театралка.
До мистецтва театр повернувся у березні. Леся Білан розповідає, що колектив вагався, наскільки це потрібно у новій реальності. Спочатку показали «Енеїду», згодом — «Гамлета» Шекспіра як знак вдячності британцям. Так виник підпроєкт «Театр у бомбосховищі», де театрали показували безплатні вистави, зокрема для переселенців.
«Нам самим було необхідно грати, — каже Леся. — Але ще більше це було потрібно переселенцям. Вони приходили до нас скуті та замкнені, а виходили як після катарсису. Вистави давали їм можливість вивільнити емоції та нарешті виплакатися».
Другим великим блоком роботи театру стало відновлення історичної справедливості. Зокрема, театр втілив проєкт «Вкрадені пісні». Театрали за підтримки українських митців розповідали людям про ті українські композиції, які Росія привласнила собі: як ось «Вставай, народе мій», що в інтерпретації імперії перетворилося на «Вставай, страна огромная». Музиканти та актори також відтворила оригінали пісень, що можна почути на окремих відео на сторінці театру. Таким чином українцям ніби повернули те, що у них незаконно забрали.
Цю місію втілює й інший мистецький проєкт — «Бій за Україну». Це спільна робота театру та Національного президентського оркестру із залученням знакових митців України.
«Бій за Україну» складається з трьох блоків: духовної академічної музики, перформативно-театральної містерії на основі творів Тараса Шевченка та українських патріотичних пісень. Між цими блоками модератор дійства розповідає публіці про невідомі сторінки української історії, розвінчуючи фейки та брехливі наративи Росії.
Проєкт демонструють безплатно з благодійною метою. Його показали у понад п’яти українських містах. Кошти з показів йдуть на потреби ЗСУ. Так, команді театру вже вдалося придбати для військових автомобіль, на черзі наступна покупка.
Драмтеатр продовжує працювати з гуманітарними потребами, але обсяги допомоги значно зменшилися. Паралельно працівники роздумують, як по-новому презентувати театральне мистецтво. Є усвідомлення, що люди потребують якісного українського контенту, і театр може стати флагманом цього процесу в Івано-Франківську. Театр позбувся вистав за російськими творами й оновив український репертуар.
Леся Білан прийшла в театр із банку. На новому місці їй найдужче відгукнулася така фраза, якою керується й тепер, під час війни:
«Пам’ятаю, як нам завжди казали: “Якщо ти не біжиш, а просто йдеш, то ти стоїш на місці”. Тому ми зрозуміли: якщо зараз зупинимося, то самі втратимо запал й будемо з нуля вчити відвідувача ходити до театру».
У Франківському драмтеатрі розпочався новий театральний сезон. Розклад — за посиланням.
Підземний Перехід Ваґабундо
До повномасштабної війни у цьому мистецькому просторі регулярно влаштовували виставки, лекції, стендап-вечори, кінопокази. Тут відбувалися літературні вечори й оновлювалися експозиції українських художників. Від початку вторгнення простір був зачинений декілька днів, а потім запрацював на повну. Наразі у «Підземному Переході Ваґабундо» поновилися виставки, лекції та кінопокази. Завдяки тому, що приміщення розташоване у підвалі і є безпечним, сюди запрошують дітей: займатися ліпкою, театральними уроками та ін. Їх влаштовує організація «Кут». Навчання проводять зокрема для дітей-переселенців.
У просторі регулярно відбуваються благодійні заходи. Анатолій Звіжинський, куратор візуального напрямку центру, розповідає, що ці збори проводять ініціативи, які влаштовують заходи. Наприклад, під час одного з концертів у червні збирали кошти на автомобіль для ЗСУ, а ще — для мами загиблого активіста Романа Ратушного та для одного пораненого з фронту. Сам мистецький простір допомагає напряму знайомим у зоні бойових дій.
Залучають кошти по-різному. Часом це збори під час проведення заходів, часом — перерахування від проданих квитків. А ще у центрі можуть збирати кошти з продажу робіт, представлених на виставках. Йдеться, наприклад, про виставку графіки Людвіга Одмена, коваля зі Швеції. Анатолій каже:
«Ковалі — це своєрідне братство, яке розкинулося Європою. Вони створили фонд для допомоги Україні. Ковалі вже передали для військових на передову медичний автомобіль, який купили з продажів графіки Людвіга у Швеції. Також у фонд підуть гроші з продажів картин, які представлені на виставці в Івано-Франківську».
«Карітас Івано-Франківськ»: сім напрямів допомоги
«Карітас Івано-Франківськ» близько 30 років допомагає людям, які опинилися в біді. Фонд має сім напрямів роботи, серед яких — допомога людям з інвалідністю, тим, хто опинився у складних життєвих ситуаціях, ветеранам війни, вимушеним переселенцям тощо. На початок повномасштабного вторгнення фонд збільшив обсяги роботи у рази — через велику кількість переселенців у місті та області.
«27 лютого ми вже приймали перших переселенців, — каже Наталія Козакевич, заступниця директора фонду в Івано-Франківську. — Організували у центрі міста благодійну їдальню, де готували до 300 обідів щодня. Також почали видавати екстрену гуманітарну допомогу: воду, продукти, товари та харчування для дітей, гігієнічні набори, посуд, ковдри, подушки тощо. Люди приїжджали до нас буквально з однією валізкою, в якій не було нічого. Ми почали відповідати на їхні запити, які вони вказували під час реєстрації».
Також фонд зрозумів: потрібно надавати ще й психологічну підтримку. Переселенці часто були стривоженими, почувалися розгубленими, потерпали від панічних атак. Спочатку з ними працювали волонтери-психологи, але на сьогодні фонд організував окремий напрям психологічної допомоги, де працюють спеціалісти. Вони займаються лікуванням травм у дітей та дорослих, проводять консультації та групові заходи.
Коли на початок квітня кількість звернень до фонду сягнула десятків тисяч, «Карітас» організував нараду з владою та представниками громад Івано-Франківського та Калуського районів. Вони створили додаткові осередки для роботи з переселенцями. Наразі фонд охоплює майже кожну громаду в регіоні, де людям надають екстрену гуманітарну допомогу.
Однак ресурси у фонду почали вичерпуватися — з травня команда організації створила критерії відбору переселенців для надання допомоги. Це допомагає визначити тих, хто першочергово потребує підтримки. Так, попри те, що останнім часом люди почали повертатися до власних домівок, приплив переселенців до міста все ще існує. Щотижня фонд має +500 нових людей, які приїжджають до області та потребують допомоги.
«Карітас Івано-Франківськ» також допомагає переселенцям з виїздом, оскільки дехто досі проживає у школах та дитсадках, які з вересня відкрилися на навчання. Фонд запустив програму грантової підтримки для оренди житла впродовж трьох місяців. Протягом цього періоду з переселенцями працює кейс-менеджер, який допомагає влаштувати дитину у садочок, знайти місце роботи для дорослих та ін.
Також фонд у співпраці з міжнародними партнерами запустив програму фінансової підтримки тих, хто хоче поновити власну справу або започаткувати нову. Для цього переселенцям надають по одній тисячі доларів. Також Карітас планує підтримувати місцевих підприємців, щоб ті мали змогу працевлаштовувати вимушених переселенців.
Останній вид допомоги у фонді — юридичний. Спеціалісти організації надають правові консультації, виїжджають у громади та допомагають на місцях.
«Ми намагаємося допомагати всебічно, — пояснює Наталя. — Коли видаєш благодійний обід, то не робиш механічно, як на заводі. Ми спілкуємося з людьми, розуміємо, чого їм не вистачає, і намагаємося це дати. Наприклад, наші соціальні працівники відвідують родини переселенців і бачать, що там є багато дітей. Тоді виникають ідеї провести різні дитячі заходи, щоб їх розважити. Так розширюється мапа допомоги — все взаємопов’язане».
Жінка зізнається: за цей час працівники фонду виснажилися. Бували дні, коли лише благодійні їдальні видавали до 1200 обідів на день. Проте Наталя каже: саме тоді, коли, здається, сил більше немає, з’являється друге дихання:
«Наше місто дуже змінилося з початку повномасштабної війни — на ліпше. Ми стали гуманнішими, відкритішими, та, певно, добрішими. Війна багато забирає, але водночас дає стимул для розвитку».
Гайд Івано-Франківськом
Де гуляти
- Стометрівка
Певно, найвідоміша вулиця Івано-Франківська. Стометрівка — це центральне місце збору, головний осередок усіх барів та закладів, а також автономне місце тусовок для молоді. Стометрівка веде до площі Ринок, де грають багато музикантів й збирають гроші на ЗСУ.
- Ратуша
Ратуша — мастхев для відвідування. Довго під час війни івано-франківська ратуша була зачиненою для відвідувачів. З червня її відчинили, а з нею став доступний й оглядовий майданчик з панорамою міста.
- Раритетні двері
З 2016 року у місті запрацювала ініціатива зі збереження старовинних дверей «Франківськ Який Треба Берегти». Активісти реставрували та відновлювали раритетні двері, тим самим популяризуючи дбайливе ставлення до історичної спадщини серед містян.
На сьогодні команда активістів відновила понад 40 дверей. Більшість розташовані у центрі, тому можна влаштувати квест й вирушити на їхні пошуки. Відреставровані двері мають позначку організації. Детальніше про ініціативу можна прочитати за цим посиланням.
- Вовчинецькі пагорби
Оскільки активний туризм цього літа у багатьох містах на паузі, люди дедалі більше звертають уваги на подорожі лісами (звісно, якщо йдеться про ті регіони, де це дозволено). В Івано-Франківську гори й ліси безпечні, тож міська влада влаштовує екскурсії на Вовчинецькі пагорби. Це гориста місцевість на околицях Франківська, де протікає річка Бистриця Надвірнянська. З пагорбів видно місто як на долоні.
З війною під час тематичних екскурсій на пагорбах навчають навичок, як рятувати людей.
Де поїсти
Один із найвідоміших громадських просторів України, який підтримує суспільні ініціативи з розвитку Івано-Франківська. 80% прибутку заклад віддає на різноманітні проєкти, які покращують життя містян. Таких наразі — понад сто: від контролю якості повітря Івано-Франківська до осучаснення краєзнавчого музею. Фактично Urban Space 100 — це краудфандингова платформа, яка «зашита» у ресторан, радіостанцію та крамницю локальних українських товарів.
Сьогодні в Urban Space 100 проводять тематичні лекції про війну та психологію. Також заклад перераховує гроші на ЗСУ.
Більше про ініціативу читайте у нашому інтерв’ю зі співзасновником «Теплого Міста» Юрієм Филюком, який розвивав Urban Space 100.
Адреса: вул. Михайла Грушевського, 19.
- Prostir.coffee
https://www.instagram.com/prostir.coffee.if/
Цю кав’ярню відкрили переселенці з Херсона — подружжя Кості та Поліни разом із друзями Іваном та Анею. Вона є «сестрою» подібної кав’ярні у рідному місті власників бізнесу, доступу до якої наразі немає.
Адреса: вул. Гетьмана Мазепи, 164.
- Corassini Grill&Wine
https://www.instagram.com/corassini_if/
У закладі пропонують страви на грилі або з домашньої печі, а також вина з різних куточків світу. Ресторан полюбляють за високу якість страв й відносно демократичні ціни.
Corassini розташований у Бастіоні — візитівці міста. Колись це був фортечний мур, а зараз — галерея та місце для прогулянок. Тому, коли лунає тривога, за безпеку у закладі можна не турбуватися.
Адреса: Saint Andrew’s Bastion, Фортечний провулок, 1.
- Filter Open Space
https://www.instagram.com/filter.if/
Це громадський простір-кав’ярня, який також відкрили переселенці спільно з місцевими. У просторі можна відпочити, попрацювати або відвідати культурний івент. Часто проводять лекції, зокрема з психології, або влаштовують вечори настільних ігор.
Адреса: вул. Незалежності, 87А.
